Музика не тільки об’єднує людей, а й стає потужною зброєю у боротьбі за свободу. Гурт Renie Cares — яскравий приклад того, як творчість може стати інструментом допомоги. Інді-рок гурт складається з двох музикантів: вокалістки Ірини Панчук та продюсера Олександра Мусевича, який також є саундпродюсером Громадського радіо.
В етері Громадського радіо Ірина Панчук розповіла про становлення проєкту, філософію пісень та ініціативу донатів на ЗСУ через музику.
Ірина починала писати пісні як особисту рефлексію, не маючи музичної освіти.
«Наш проєкт створився, насправді, випадково, якщо так можна сказати, хоча чи бувають випадковості взагалі? Для мене музика — це форма саморефлексії, своєрідний щоденник. Це щось, без чого я не можу існувати. Вона завжди була поруч, але мені бракувало певних навичок, щоб усе це довести до ладу, надати йому форму. Я просто грала на гітарі, на фортепіано, співала свої пісні друзям на квартирниках або на поетичних вечорах», — згадує вона.
Переломною стала пісня «Якби», яка завірусилася в мережі минулого року. Вона вразила слухачів своєю емоційністю й глибиною. Це був лише початок шляху, який привів Renie Cares до створення дебютного альбому «Легка нестерпність буття» і численних благодійних ініціатив.
«Все це почалося ще до повномасштабного вторгнення, коли тобі говорили, що писати пісні українською —це нерозумне рішення. Але я продовжувала, і згодом написалася «Якби». Тоді я прийшла до Саші (Олександра Мусевича, саундпродюсера Громадського радіо — ред.). Власне, навіть раніше ми вже мали один спільний трек, який вийшов тільки на SoundCloud. На той момент він зібрав тисячу прослуховувань, і це було для мене великим досягненням.
А коли вийшла «Якби», вона стала доволі популярною українською піснею. Згодом написали ще «Заратустру». Вона отримала менше уваги, але вже після початку повномасштабного вторгнення ситуація змінилася — люди стали більше помічати українську музику. І так поступово це перетворилося на справу, якою ми зараз серйозно займаємося поряд з іншими аспектами життя».
Назва гурту «Renie Cares» також має свою історію. Раніше Ірина була підписана в соцмережах як «Renny doesn’t care», що, за її словами, відображало її юнацький бунт і байдужість. Однак після року в Українській академії лідерства в Миколаєві, де вона займалася соціальними проєктами, її світогляд змінився.
«Рені — це пестлива форма імені Ірен французькою. Вона звучить як «Irène», приблизно так. Колись давно я була підписана в Instagram як «Renny doesn’t care», бо це був період бунту. Я була підліткю і хотіла показати, що мені все одно на все навколо.
Пізніше я жила рік у Миколаєві, де навчалася в Українській академії лідерства. Ми займалися багатьма соціальними проєктами, і цей досвід дуже змінив мої погляди на життя. Зрештою, я вирішила: окей, Renny cares», — пояснює вона.
Альбом «Легка нестерпність буття», випущений у листопаді 2023 року, є водночас особистою історією й відображенням колективного болю українців у часи війни.
«Це спроба пережити і переосмислити перескладання концептів у голові. З початком повномасштабного вторгнення світ ніби розсипався, і все, що працювало раніше, втратило сенс. Старі закономірності перестали діяти.
Це юнацьке сприйняття і осмислення нової реальності, зокрема втрат, які стали найгіршим, що трапилося зі мною під час війни. У такі моменти багато думається про смерть, життя, про ідеальні концепти — наприклад, справедливість. Хоча зараз це слово вже навіть смішно вимовляти вголос», — ділиться Ірина.
Співачка зазначає, що свої пісні вона намагається писати «в моменті». Вона не намагається писати «на силу», роблячи це лише коли є натхнення.
«Коли я змушую себе писати, нічого не виходить. Тому я цього принципово не роблю. Важко пояснити, але є момент, коли здається, що ти ніби на зв’язку з чимось більшим. У цей момент просто пишеш, тому що відчуваєш: це треба записати. Це приходить само, і ти не можеш ігнорувати. Майже всі мої пісні написані саме так — у моменті.
Останнім часом частіше спочатку з’являється вірш, а вже потім до нього приходить музика. Але це буває по-різному. Проте загалом, якщо пишеться, то одразу: і текст, і ідея. Нема такого, щоб окремо народився куплет, а приспів — потім, чи щось відкладалося на потім».
Важливим соціальним внеском гурту стало створення музики на підтримку Збройних сил України. У рамках проєкту «Епоха» Renie Cares спільно з іншими українськими артистами та третьою штурмовою бригадою записують пісні, доходи від яких йдуть на потреби армії.
«Нас запросив Діма Хейтспіч, і відмовитися було дуже важко. Це ж суперовий проєкт, новий рівень донатів. Тут мова не про те, щоб віддати щоденну вартість кави на перевірений збір своїх друзів.
Це щось зовсім інше — коли ти донатиш те, що вмієш найкраще. І це навіть не стільки про матеріальне, скільки про ментальне. Ти віддаєш частинку себе, вкладаєш у це щось дуже особисте і важливе».
Слухачі активно підтримують ініціативу гурту, ставлячи пісні на повтор і розуміючи, що кожне прослуховування — це допомога армії.
«Щодо результативності — цей трек справді слухають, і це дуже відчутно. Коли ти кажеш людям: «Слухайте, цей трек — це донат. Просто увімкніть його!» — вони це роблять.
У моїй бульбашці знайомих є люди, які ставлять його на повтор на всю ніч, я точно знаю таких. Вони буквально накручують прослуховування. І я вважаю, що це просто супер», — розповідає солістка.
Останній сингл гурту — «Дамоклів меч», випущений 18 листопада 2024 року, уже зібрав тисячі прослуховувань на Spotify. Його сенс — постійна загроза війни, яка стала реальністю кожного українця та українки.
«Ця пісня — про відчуття постійної загрози. Про те, що смерть зараз поруч на кожному кроці. Немає такого місця в Україні, де можна бути на 100% у безпеці. І це про те, як кожного дня ти прокидаєшся і знаходиш для себе сенс рухатися далі, навіть якщо це не для чогось, а усупереч всьому. Головне, щоб це працювало», — пояснює Ірина.