Олександр Говорущак. Фото з відкритих джерел
Посадовець ДБР Олександр Говорущак подав на журналістів Слідство.Інфо до суду через розслідування про майно його родичів. Він вимагає спростувати матеріали, видалити їх із ресурсів редакції та «компенсувати моральну шкоду» на суму 80 тисяч гривень.
Про це в етері Громадського радіо розповіла журналістка Слідства.Інфо Яна Корнійчук.
Команда «Слідства.Інфо» виявила, що родичі Говорущака за останні роки придбали нерухомість, загальна вартість якої може сягати 35 мільйонів гривень. Найдорожче придбання — будинок із земельною ділянкою, задекларований його дружиною у 2023 році. Згідно з документами, майно коштує близько 4,5 мільйонів гривень, але журналісти припускають, що ринкова вартість об’єкта становить до 14,5 мільйонів. Також тесть і теща посадовця придбали квартири, паркомісця, будинки та землю поблизу Києва.
«Якщо говорити загалом про майно, яке придбали його рідні, воно може сягати 35 мільйонів гривень. Насамперед йдеться про будинок, задекларований його дружиною у 2023 році, та земельну ділянку під ним. Земельна ділянка була придбана навесні, а будинок — нібито в липні, згідно з документами.
Загальна вартість становить близько 4,5 мільйона гривень, але ми встановили, що це може бути занижена ринкова оцінка, адже реальна вартість може сягати 14,5 мільйона гривень. Це найбільш значуще придбання. Окрім того, його рідні — тесть і теща — стали власниками квартир, паркомісць, а також у 2024 році придбали будинок та земельну ділянку в тому ж населеному пункті під Києвом».
Попри резонанс, ДБР не оприлюднило офіційної позиції щодо матеріалу, а внутрішня перевірка, як зазначає Корнійчук, мала на меті «замилити» ситуацію. У відповіді на депутатський запит зазначено, що ніяких порушень у діях Говорущака не виявлено.
«Реакції зовсім не було, що, в принципі, здивувало, адже ДБР навіть нічого не написало — ні посту, ні новини. Згодом до нас потрапила відповідь від ДБР одному з нардепів щодо проведення внутрішньої перевірки. У цій відповіді все виглядало доволі розмитим, якщо так можна сказати, адже конкретної інформації не надали.
Склалося враження, що цю людину, навпаки, намагаються вибілити. Зокрема, стверджувалося, що ніяких правопорушень не виявлено. Одним із нібито доказів її непричетності до корупційних злочинів, про які ми згадували в матеріалі, стало те, що він сам звернувся до НАЗК з проханням перевірити всі свої статки. Проте через 10 днів відповіді від НАЗК так і не було, хоча цей орган може перевіряти декларації й відповідність життя задекларованому до 120 днів, якщо я не помиляюсь. Це теж виглядало дуже дивно».
Примітно, що сам посадовець проживає у заміському будинку під Києвом, але паралельно користується службовою квартирою в Києві, наданою ще Офісом Генерального прокурора у 2017 році. У 2019 році його звільнили з прокуратури через провал атестації.
«Це взагалі найбільш обурливий факт, адже дружина цієї людини декларує будинок, у якому вони проживають. У своїй позовній заяві він підтверджує, що вони мешкають у цьому будинку, використовуючи формулювання на кшталт: «наше помешкання», «наше житло» тощо. Тобто сам визнає, що живе в цьому будинку — це перше.
Паралельно з цим він з 2017 року декларує службову квартиру на Виноградарі, надану Офісом Генпрокурора (тоді ще Генеральною прокуратурою), коли там працював. Важливий момент: наприкінці 2019 року цю людину звільнили з Генеральної прокуратури через те, що він не склав переатестацію. Проте службова квартира залишається в його користуванні й досі. Офіс Генпрокурора на наш запит відповів, що в них немає підстав виселяти цю людину, оскільки вона пропрацювала в органах прокуратури понад 10 років».
Після звільнення його службову квартиру не забрали, адже офіційно у нього «немає іншого житла».
«Ми надсилали запит із конкретним посиланням на наш матеріал, у якому йдеться про те, що ця людина проживає в заміському будинку під Києвом. У відповідь Офіс Генпрокурора чітко заявив: у них немає підстав виселяти його, оскільки в нього немає іншого житла. Це виглядає абсолютно абсурдно».
Окрім того, як зазначає журналістка, Олександр Говорущак зміг відсудити у держави майже 4 млн гривень «компенсації» і продовжує судитися за ще 600 тисяч.
«Щодо компенсацій: вони не пов’язані з будинком, але стосуються Офісу Генпрокурора. Після звільнення у 2019 році ця людина почала судитися, вимагаючи поновлення на посаді, виплати компенсацій тощо. Станом на зараз він отримав від Офісу Генпрокурора близько 4 мільйонів гривень (якщо точніше, 3,7 мільйона). Наразі триває суд за додаткові 600 тисяч гривень від держави».
Говорущак у своєму позові стверджує, що журналісти завдали йому моральної шкоди та порушили ділову репутацію. Також він вимагає компенсації у розмірі 80 тисяч гривень.
«Насамперед позовна заява стосується захисту честі, гідності та ділової репутації, а також відшкодування моральної шкоди. Він вимагає, щоб ми спростували й видалили всі матеріали, опубліковані на всіх ресурсах Слідства.Інфо, і, відповідно, їх спростували.
Перший момент виглядає суперечливо, адже, наскільки мені відомо, неможливо одночасно спростувати й видалити матеріал. Якщо ти видаляєш — навіщо тоді спростовувати? Якщо спростовуєш — навіщо видаляти? Це якась ефемерна логіка. Другий момент стосується відшкодування: він вимагає компенсацію у розмірі 80 тисяч гривень — сумарно від редакції Слідства.Інфо та від мене особисто як журналістки».
Корнійчук наголошує, що позов лише підтвердив частину фактів, викладених у розслідуванні, а також надав нову інформацію, яка може бути оприлюднена згодом.
«Є додаткові факти, які ми або вже перевірили, або ще перебуваємо в процесі перевірки. Ми їх поки не публікували, оскільки працюємо над ними. Якщо з’являться нові деталі, ми обов’язково їх оприлюднимо. Ці факти могли б допомогти нам як на етапі розслідування, так і зараз — для уточнення ситуації.
Щодо комунікації: ми кілька разів намагалися зв’язатися з паном Говорущаком ще до публікації матеріалу. Перший раз — біля ДБР, де він просто зачинив двері перед нами. Другий раз ми телефонували йому, писали повідомлення. Було зроблено безліч спроб зв’язатися та отримати коментарі для прояснення ситуації. Проте замість конструктивного діалогу він почав звинувачувати нас у тому, що ми начебто вимагаємо гроші за «замовний» матеріал.
Це абсурд: ми лише телефонували та ставили запитання, що, до речі, включили у відеорозслідування, яке вийшло ще в жовтні. Його реакція була такою: «Я не буду вам платити гроші за те, щоб ви не публікували цей матеріал». Спочатку пролунала ця версія, а згодом він подав на нас до суду», — розповіла Корнійчук.