Фото зі сторінки Аліни Михайлової у фейсбуці/м.Гірник, Донецька область. Вереснь 2024. Стабпункт медслужби Ульф.
Бойова медикиня, керівниця медичної служби «Ульф» 108 окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» Аліна Михайлова заявила про численні проблеми в бойовій медицині. Зокрема, вона каже про низький рівень медицини у медичних ротах ЗСУ.
Про це вона сказала в етері Громадського радіо у п’ятницю, 3 січня. Водночас уперше про серйозні проблеми в бойовій медицині медикиня написала у своєму дописі в Facebook наприкінці 2024 року.
Аліна Михайлова розповіла, що наразі працює на Донецькому напрямку як із військами Збройних сил України, так і з військово-медичними госпіталями (ВМГ), що підпорядковані Медичним силам ЗСУ. І якщо ВМГ знають як працювати, у них є відповідне забезпечення, то рівень медичних рот ЗСУ залишає бажати кращого.
«Є питання щодо спеціалістів і фахівців. Недостатньо просто взяти лікаря й поставити його на посаду начальника медичного пункту, якщо він не знає протоколів або вчився, вибачте, за царя Панька й намагається принести цивільну медицину й цивільне лікування травм військовослужбовців. Не вистачає забезпечення. Є велика проблема з тим, що реально потрібно сьогодні фронту на стабілізаційних пунктах. Є величезна проблема з молодшим медичним персоналом і з персоналом, який має хоч якесь бажання, хоч якусь ініціативу щось робити», — сказала медикиня.
Вона наголосила, що на сьогодні медицина у війську — це величезна проблема, на яку ніхто не хоче звертати увагу, оскільки в пріоритеті — піхота й виконання бойового завдання.
«Але медицина і піхота — це дві нероздільні частини. Якщо в нас сьогодні закриваються очі на фронтову медицину, то я не впевнена, що ми здобудемо цю перемогу, про яку сьогодні всі говорять, хоча б на якійсь маленькій діляночці фронту. Бо це все має бути в купі», — сказала керівниця медичної служби «Ульф» 108 окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі».
За її словами, сьогодні на посади начальників медичних служб і медпунктів призначають людей, у яких елементарно не перевіряють знання протоколів.
Медикиня каже, що зараз уся тактична медицина базується на протоколах TCCC (Tactical Combat Casualty Care, медичний догляд за пораненими в бою). Також є наказ МОЗ, який передбачає лікування геморагічного шоку препаратами з крові або цільною кров’ю чи її компонентами (йдеться про переливання крові на догоспітальному етапі). Водночас, як стверджує Аліна Михайлова, «це не виконує жоден стабпункт». Натомість геморагічний шок вони лікують розчинами. Медикиня каже, що лікарі відмовляються виконувати цей наказ.
Також вона вказала на помилки, яких лікарі на фронті допускаються під час надання першої допомоги при пораненні очей.
На думку бойової медикині, така ситуація пов’язана з тим, що лікарі вважають, що вони мають медичну освіту і все знають. Хоча вони не мають підтверджених знань про те, як потрібно працювати в бойових умовах і, як стверджує Аліна Михайлова, не хочуть вчитись.
Аліна Михайлова розповідає: першими, хто надає допомогу пораненим, є їхні побратими, які «трохи краще знають медицину». Тоді як фахове навчання бойових медиків відсутнє.
«Мало в яких навчальних центрах бійці фахово проходять медицину. Це стандартний восьмигодинний курс, де тебе вчать користуватися своєю аптечкою. Зазвичай він скорочується на годину, а подекуди на дві. До нас приходять прикомандировані бійці й більшість з них каже, що навіть не мають аптечки. Тоді я телефоную їхнім начмедам і прошу їх знайти аптечки. А вони кажуть: ми бійцям не видавали аптечки, бо це ж майно, яке треба повертати. Бо аптечку треба здавати. І вони обліковуються, тому бійцям ми їх не видаємо», — розповіла вона.
Після отримання першої допомоги від побратимів, поранених відправляють на стабілізаційний пункт, де працюють фахові лікарі, які, однак, не знають відповідних протоколів, що застосовуються під час надання допомоги на фронті. Також цих лікарів та їхню роботу ніхто не перевіряє, зазначила Аліна Михайлова. Вона каже, що якщо поранений помре під час надання допомоги таким лікарем, то ніхто не буде проводити розслідування щодо лікаря про обставини смерті.
Водночас підрозділи, які працюють за протоколами, на фронті є, але їх можна «перерахувати на пальцях», додала бойова медикиня, керівниця медичної служби «Ульф» 108 окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі».
На її думку, цю проблему потрібно починати вирішувати «з самих низів». Потрібно проводити підготовку як бійців, так і лікарів. Потрібна також перекваліфікація лікарів. На думку Аліни Михайлової, їх потрібно відправляти на курси і перевіряти, чи здобули вони знання того чи іншого рівня, а також те, «чи розуміють вони, чим тут займаються».
Вона зазначила, що перед тим, як писати свій допис, зверталася до різних структур з закликом звернути увагу на фронтову медицину. Зокрема, медикиня пропонувала створити медичний батальйон. Однак, як каже Аліна Михайлова, їй у цьому відмовили.
Як читати і слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція