Інформаційне протистояння України проти російської пропаганди: що відбувається і що працює

Як працює пропагандистська екосистема

За даними проєкту EUvsDisinfo, прокремлівська машина дезінформації будувалася роками, задовго до повномасштабного вторгнення: фабрикувалися міфи і «приводи» для нападів, що потім стали «обґрунтуванням» війни. База кейсів EUvsDisinfo системно фіксує повторювані наративи — «деназифікацію», «захист російськомовних», «Україна — маріонетка Заходу» тощо.

Глобальність цієї екосистеми видно поза Європою. В іспаномовному світі RT en Español і Sputnik Mundo зібрали багатомільйонні аудиторії; їхній контент системно підхоплюють місцеві майданчики та інфлюенсери, що дозволяє вкорінювати антиукраїнські наративи в Латинській Америці. Аналітичні огляди фіксують, як російські посольства і пов’язані з державою медіа «локалізують» меседжі під контекст Бразилії, Аргентини, Колумбії, а також як колишні співробітники RT/Sputnik знаходять нові платформи для ретрансляції тез Кремля.

Поряд із «офіційною» обоймою російських ЗМІ Кремль застосовує мережі прихованого впливу. Microsoft Threat Analysis Center (MTAC) фіксує щонайменше кількадесят пов’язаних із Росією акторів, які «відмивають» антиукраїнські меседжі через багатомовні кампанії — від традиційних медіа до соцмереж, часто змішуючи легальні та анонімні майданчики.

Тактика на полі бою та у тилу: від СМС-атаки до deepfake

Інформаційні операції працюють синхронно з військовими діями. Навесні 2024 року жителі Харкова отримували масові фейкові СМС про «оточення» міста — приклад психологічної операції, що використовувала мобільні засоби і соціальні платформи для посіву паніки. Паралельно Росія застосовує deepfake та інші інструменти, а також використовує змішані кримінально-державні ланцюги впливу.

На платформах діє і комерційний вимір проблеми: дослідники документували, що у 2024 році відомі проросійські мережі розміщували платний контент у Facebook/Instagram, на якому заробляла й сама платформа — попри політики протидії. Це підсвічує виклик модерації та прозорості реклами у великих екосистемах.

Українська відповідь: інституції, розслідування, партнерства

Україна вибудувала багаторівневий захист. Центр протидії дезінформації при РНБО (створений у 2021 р.) координує виявлення і нейтралізацію інформаційних впливів, співпрацює з платформами (Meta, Google, TikTok), медіа- та фактчек організаціями (VoxCheck, Bihus.info тощо), а також з розвідкою і партнерами за кордоном. Регулярні аналітичні звіти Центру документують російські операції у різних мовних сегментах — від італійського й французького до іспаномовного простору.

Правоохоронний блок паралельно б’є по інфраструктурі «ботоферм»: СБУ і поліція регулярно звітують про ліквідацію мереж фейкових акаунтів, залучених до пропаганди та інформаційного саботажу, зокрема у 2024 році — із вилученням обладнання та SIM-банків.

Але не менш важливу роль відіграють діаспора та волонтерські рухи. Вони поширюють історії про українські перемоги, інновації та культуру — від книжкових перекладів до успіхів стартапів. Для цього громади за кордоном використовують сучасні PR-tech інструменти. Платформи PRNEWS та Medialister, створені українськими підприємцями, стали зручним способом виходу на міжнародні ЗМІ. Вони дозволяють не лише бізнесам, а й громадським організаціям розміщувати гарантовані публікації в ЗМІ про Україну у виданнях Європи, США та Латинської Америки, формуючи власний наратив замість нав’язаного російською пропагандою.

Чому це важливо для світу

Навіть за умов блокування RT/Sputnik у ЄС російські меседжі продовжують жити завдяки мережам проксі-сайтів, інфлюенсерів і локальних медіа-партнерств. Дослідження й репортажі підкреслюють: аудиторії в Африці та Латинській Америці часто сприймають російські джерела як «альтернативні», а значить — уразливі до маніпуляцій, що відгукуються на антизахідні настрої.

Що працює в протидії (практичний висновок)

1. Дані та швидкість. Оперативна верифікація інцидентів (типу харківських СМС- операцій) і публічні спростування з цифровими доказами знижують ефект паніки.
2. Локалізація правди. Наративи мають звучати мовою й контекстом цільових регіонів — особливо іспаномовних країн, де Росія активно «локалізує» меседжі. Аналітика показує, що саме там потрібно системно працювати з локальними ЗМІ та лідерами думок.
3. Платформені рішення. Постійний діалог державних інституцій з великими платформами і прозорість реклами критично важливі: інакше мережі впливу монетизуються та масштабуються.
4. Сталі інституції. Постійні аналітичні звіти, навчання редакцій і комунікаційників, мережі фактчекінгу — це «довга гра», яка робить суспільства менш уразливими.

Підсумок

Інформаційний фронт — це марафон, а не спринт. Російська пропаганда адаптується, виходить за межі заблокованих каналів і «вбудовується» в локальні медіаландшафти. Українська відповідь також еволюціонує: від інституцій і правоохоронних дій до партнерств із платформами та цілеспрямованої роботи з аудиторіями в регіонах, де вирішується битва за думки. Факти свідчать: системність, локалізація та прозорість — три опори, на яких тримається стійкість до дезінформації.