Фото ілюстративне/Межівська селищна рада
В Україні зростає кількість дитячих самогубств. Від початку 2025 року вона зросла на 17%, повідомив напередодні Офіс генерального прокурора.
У зоні ризику найчастіше перебувають підлітки віком 14-16 років. Цей вік складний для підлітків навіть тоді, коли вони перебувають у комфортних соціально-економічних умовах. А в Україні, де триває війна, діти не витримують.
Психологиня Наталія Лазаренко в етері Громадського радіо розповіла про найпоширеніші причини дитячих самогубств і дала поради, як запобігти найгіршому.
За її словами, останнім часом в Україні зросла кількість звернень до психологів та психіатрів з різними тривожними станами й думками. Людям складно справлятися. А підлітки — це вразлива категорія. Тому батьки мають звертати увагу на психоемоційний стан дитини. Суїцид для підлітка — це спроба вгамувати дуже сильний біль, каже вона.
«Суїцидальні думки просто так не з’являються. Вони виникають на місці незакритої потреби й великого болю, який відчуває дитина», — наголосила психологиня Наталія Лазаренко.
Наталія Лазаренко наголосила, що причин, через які діти намагаються піти з життя, дуже багато. Зокрема — це конфлікти. Йдеться як про те, коли дитина є свідком конфлікту (наприклад, у родині), або ж сама потрапляє в конфлікти.
У підлітка можуть з’являтися думки про те, що «я неважливий, непотрібний, чогось не розумію, з чимось не справляюся. Нерозумний, неуспішний, не такий, яким мене хотіли бачити мої батьки», — каже психологиня.
Критика в сім’ї — ще одна потенційна причина, яка може підштовхнути дитину до суїциду. Психологиня пояснює: підлітки дуже вразливі до оцінки з боку.
«І навіть, якщо підліток поводиться так, ніби йому неважливо, як його оцінюють, як до нього ставляться, та насправді це маска, за якою схований дуже великий внутрішній біль. Тому що для будь-якої людини, особливо для підлітка, дуже важливо, що про нього думають і як його оцінюють», — наголосила Наталія Лазаренко.
Також, за її словами, до дитячих самогубств можуть спонукати соціальні чинники: булінг, кібербулінг (цькування дитини в інтернеті), погрози у різних групах, неприйняття у різних спільнотах.
«На жаль, у наш час соціалізація у дітей проходить ось таким чином. Вони знайомляться в інтернеті, у різних групах. Вони там перебувають, спілкуються, іноді розповідають про свої життєві труднощі, проблеми, про свій біль. І це ніби якась підтримка, але ми розуміємо, що за аватарами може ховатися хто завгодно. Це можуть бути навіть люди, які цілеспрямовано займаються тим, щоб доводити до такого психоемоційного стану наших дітей і підлітків», — наголосила Наталія Лазаренко.
Іншими факторами можуть бути тривога й перевтома. І якщо тривога може бути пов’язана з війною, то перевтома — з тим, що батьки вимагають від дитини бути занадто успішною.
«В тебе повинно бути на відмінно все навчання, мають бути різні секції, де ти отримуєш якісь досягнення, ми тебе бачимо успішним. І на жаль, це дуже велика проблема», — зазначила психологиня Наталія Лазаренко.
Ще одна проблема — спроби батьків встановити свій авторитет. Зі своєї практики психологиня розповіла: батьки кажуть, що, мовляв, ми повинні зараз встановити авторитет, інакше дитина в майбутньому, в дорослому житті не буде нас поважати. Але такий підхід Наталія Лазаренко назвала «великою помилкою».
«Якраз у підлітковому віці авторитет батьків падає, руйнується. І це абсолютно нормально. Це такий період, коли дитина починає сумніватися в авторитеті батьків. Тому що вона відокремлюється й шукає себе та свою ідентичність. Тому не вимагайте в дитини абсолютного підкорення. Будьте розуміючими, стабільними дорослими, до яких підліток може звернутися за допомогою», наголосила вона.
Щоб підтримати дітей, психологиня також дала кілька порад батькам. Головна з них — вони мають спілкуватися зі своїми дітьми.
Насамперед батькам варто знати про інтереси своїх дітей. Звертати увагу на те, про що вони говорять, чим цікавляться, які публікують статуси в соцмережах.
«Навіть час від часу, з дозволу дитини, разом подивитися її телефон. На які групи вона підписана, про що спілкується, про що її думки», — каже психологиня.
Також вона радить звертати увагу на настрій дитини, чи є в неї апетит, чи достатньо вона спить, чи є тривога. Цікавитись, як вона себе почуває фізично та психоемоційно.
«Для цього, звісно, потрібне активне спілкування з дитиною. 15-30 хвилин щодня уваги, приділеної дитині, врятують від таких небезпек та загроз», радить Наталія Лазаренко.
Вона закликала батьків активно слухати своїх дітей та бути присутніми в розмовах з ними. Щоб дитина зрозуміла, що їй є до кого звернутися, що у неї є підтримка, є стабільні та врівноважені дорослі, до яких вона може звернутися «навіть з такими думками».
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: