Фото ілюстративне
В Україні 20 січня відзначають День вшанування захисників Донецького аеропорту. Вони обороняли летовище 242 дні, за що отримали назву «кіборги».
Саме цього дня 11 років тому завершилися бої за летовище, що тривали з травня 2014 року. Наказ про встановлення 20 січня Днем вшанування захисників ДАПу ухвалили спільно міністр оборони та головнокомандувач Збройних сил України у 2022 році. До того пам’ять «кіборгів» вшановували 16 січня.
Але чи не забуває суспільство про ці події, з огляду на велику кількість пам’ятних дат, які з’явилися через повномасштабну війну Росії проти України? Про це в етері Громадського радіо говорили з головним спеціалістом Українського інституту національної пам’яті Іваном Стичинським.
Він зазначив: історія з обороною Донецького аеропорту — це не та історія, яка забувається. Адже вона одна з тих, які підсвічені найкраще: і в художній літературі, і в кінематографі й так далі, а також є пам’ятна дата.
«Тут за всіма параметрами це відбувається так, як треба», — наголосив Іван Стичинський.
Читайте також: Згадую ДАП і загиблих кожного дня, як про це забудеш? – кіборг (ВІДЕО)
Говорячи про те, що робити, аби суспільство не забувало про ті чи інші події, представник УІНП сказав: найкраще працює те, що згадується найбільше. Приводи для згадування можуть бути різними: пам’ятна дата, документальний фільм, дискусія в літературі тощо.
«Важливу роль відіграють спільноти, які певним чином просувають ту чи іншу подію, ту чи іншу дату. тобто це ветеранські спільноти, спільноти родин загиблих тощо. Це теж дуже важливий фактор у згадуванні тих чи інших подій, тих чи інших дат. Це можна чітко простежити на подіях оборони Маріуполя. Маріупольська спільнота, спільнота ветеранів, спільнота родин захисників активно дуже вболівають за те, щоб усі епізоди оборони Маріуполя й те, що було після оборони Маріуполя, — долі військовополонених і так далі — завжди були відображені, завжди були на порядку денному», — зазначив Іван Стичинський.
На запитання про те, чи достатньо уваги суспільство приділяє подіям, які відбулися вже за час великої війни, головний спеціаліст УІНП сказав:
«Увага приділяється. А щодо її достатності, то завжди буде дві думки: хтось казатиме, що так, а хтось — що ні. Завжди комусь здається, що ми щось не особливо висвітлюємо, що вшановувати можна більше і так далі».
Він звернув увагу, що зараз збереження пам’яті про війну відбувається в умовах активної фази війни. І це накладає дуже великий відбиток на процеси меморіалізації, які зараз відбуваються в Україні. Тому це питання потрібно предметніше порушувати вже після закінчення нинішньої фази війни, щоб дивитися на ці речі з меншою емоційністю.
Іван Стичинський також зазначив, що культура пам’ятування в українському суспільстві росте й виходить на новий рівень:
«У нас дуже сильно почав розвиватися активізм пам’яті. Громадянське суспільство почало відігравати дуже велику роль у різних ініціативах, пов’язаних з ушануванням пам’яті тощо. Держава також намагається не відставати: навіть закон про засади державної політики національної пам’яті українського народу спеціально фіксує, що війна за незалежність України, війна з Росією почалась у 2014 році. Тому з цього періоду всі дати важливі. Це чітка відповідь на запитання, як відбувається процес пам’ятування. Він розвивається. Є певні складнощі, пов’язані з тим, що багато є для нас нового, або нового, але забутого старого. Але переосмислення йде. Проте його результат ми зможемо побачити після завершення війни».