Російський морпіх Володимир Іванов отримав реальний довічний термін за розстріл українських військовополонених

Російський окупант Володимир Іванов отримав реальний вирок в Україні — його засудили на довічно за розстріл двох українських військовополонених у Курській області.

Такий вирок у п’ятницю, 20 лютого ухвалив Шевченківський райсуд Києва.

Іванова визнали винним у правопорушеннях за ч. 1 ст. 28 та ч.2 ст. 438 Кримінального кодексу України (воєнний злочин, поєднаний з умисним вбивством, вчинений групою осіб).

Це третій випадок, коли громадянина Росії очно засуджує український суд саме за розстріл військовополонених. Раніше такі вироки вже оголосили в Запоріжжі й Харкові. Але це — найперший епізод, коли справа стосується саме перебування українських військовослужбовців у Курській області Росії, пише «Суспільне».

Окупант визнав провину й покаявся

Під час засідання 20 лютого суд зачитав повний текст вироку. Іванов раніше повідомляв, що вину визнає у повному обсязі і кається за скоєне.

Раніше на судових дебатах про довічне увʼязнення для Іванова просив прокурор у справі Михайло Нечиталюк.

За його словами, усі докази, розглянуті у справі, а також показання свідків — «є внутрішньо несуперечливими, взаємодоповнюють одне одного» і доводять провину Іванова.

«Обвинувачений, уклавши контракт на проходження служби [у збройних силах Російської Федерації], вирішив добровільно виконувати політику Російської держави, яка в кінцевому рахунку полягає у знищенні суверенітету, державності України. Тобто усвідомлено став слухняним знаряддям політики РФ», — наголосив Нечиталюк.

Як уточнив під час судових дебатів адвокат Іванова з Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги Роман Брацило, його підзахисний визнавав провину від самого початку розгляду справи по суті.

«Були непорозуміння щодо, я так розумію, технічних моментів — як-от відстань від наших військовослужбовців тощо. В цілому свої дії, ключові дії, завдані українським військовослужбовцям, мій підзахисний визнав. Також визнав цивільний позов без заперечень», — заявив Брацило під час судових дебатів.

Коли суддя запропонував Іванову можливість виступити зі останнім словом, Іванов лише сказав:

«Ваша честь, мені нема чого сказати».

Після цього було чути, як адвокат пояснював Іванову, що сторона обвинувачення вимагає довічного увʼязнення для нього і зараз у нього є можливість щось додати щодо своєї позиції.

«Єдине можу попросити вас: суворо не карайте», — сказав окупант.

Не лише довічне, але й 50 млн грн

У справі також є цивільний позов, який суд задовольнив частково. Колишня дружина одного з загиблих просила стягнути з окупанта та російського уряду сумарно 100 млн грн на користь її та їхнього сина. Як пізніше уточнив журналістам представник потерпілої Олександр Климчук, позов подала колишня дружина одного з загиблих Віктора Ляпоти — Наталія Ляпота. Передбачається, що кошти мають бути виплачені на користь її та їхнього 14-річного сина Марка. Іванов підтвердив, що визнає цей позов.

Суд вирішив задовольнити позов частково — Іванов солідарно з урядом РФ має виплатити 50 млн грн на користь малолітнього сина загиблого Ляпоти.

За словами Климчука, цей позов може бути виплачений родичам загиблого через механізм Реєстру збитків, завданих агресією Росії проти України (RD4U).

На запитання, чому родичі іншого загиблого подібний позов не подавали, Климчук пояснив: його родичі не можуть примиритися з думкою, що він загинув, адже за відсутності тіла його статус поки що визначено як «зниклий безвісти».

Хто такий Володимир Іванов та що відомо про його справу

Володимиру Іванову 53 роки, він родом із Севастополя, мешкав у місті Озерськ Челябінської області РФ, суду повідомив, що має 13-річну доньку. Як він сам розповів, у грудні 2024 року був призваний до армії РФ та вступив на службу за контрактом. Після двотижневих навчань у Севастополі, його підрозділ відправили у Курську область. Служив у 40-й окремій бригаді морської піхоти збройних сил Російської Федерації.

Іванова (позивний «Ярий») обвинувачували в тому, що він з трьома іншими російськими військовослужбовцями (позивні «Білий», «Бум» та «Лебідь») виконали наказ неідентифікованого командира на позивний «Рязань» і стріляли з автоматів Калашникова по двох полонених українських військових 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Це сталося 9 січня 2025 року в лісі на південний схід від села Гуєво Суджанського району Курської області. Українські військовополонені загинули. Перед першим судовим засіданням 29 серпня Іванов вперше заявив, що визнає вину, розкаюється, не має заперечень щодо обвинувачення та погодився давати свідчення.

Восени минулого року суд розглянув письмові докази у справі Іванова — зокрема відеозаписи двох слідчих експериментів за участю інших полонених російських військових, які на момент розстрілу перебували поруч з Івановим. Ще одне відео, яке було долучено як доказ у справі, — дані з дрона, надані військовослужбовцем ЗСУ. Відео демонструє ураження групи військових РФ, зокрема, на ньому видно саме те місце, де стався розстріл українських військовополонених: кадри зроблені того ж дня, після розстрілу. На початку відео можна розгледіти силуети тіл українських військовослужбовців на землі.

У грудні суд перейшов до допиту свідків — чотирьох українських військовослужбовців та двох росіян — побратимів Іванова. Один з російських військовослужбовців розповів, що Іванов з товаришами вистрілив по бійцях ЗСУ, які були за 25-30 метрів, піднімали руки догори, не чинили опору та не погрожували. Перед пострілами росіяни виходили на звʼязок із командиром «Рязань», той сказав запитати у невідомих пароль і в разі чого відкривати вогонь на ураження.

«У полон не брати. Брати можна лише офіцерів». Ми питали, як зрозуміти, чи офіцери вони чи ні, але вже нічого не було чути», — розповів росіянин.