Вакцинація/Фото: ілюстративне
Враховуючи високі ризики травмування під час бойових дій, вакцинація військовослужбовців є дуже важливою. Чи достатньо робить у цьому напрямку держава?
Про це в етері Громадського радіо говорили з Федором Лапієм, доцентом кафедри педіатрії імунології інфекційних та рідкісних захворювань, а також головою Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики.
Серед інфекцій, від яких потрібно вакцинуватися як військовим, так і тим, хто може бути мобілізованим вже завтра, він виділив:
Фахівець нагадав, що вакцина проти дифтерії та правця є в достатній кількості. Як військові, так і цивільні повинні ревакцинуватись від цих інфекцій кожні 10 років.
«Бо будь-яка вогнепальна рана, поранення може бути небезпечним щодо правця. І цей захист важливо мати», — наголосив Федір Лапій.
Він продовжив: оскільки війна пов’язана з травмами та з контактом з кров’ю, то, звичайно потрібно також вакцинуватися проти гепатиту B.
За його словами, багато військовослужбовців народилися до 2001-2002 року, коли в Україні ще не було рутинної вакцинації проти гепатиту B. Водночас навіть ті, хто народився після 2002 року, могли не отримати вакцину, бо їхні батьки не вважали це за потрібне.
Федір Лапій вважає, що вакцини проти дифтерії та правця, а також проти гепатиту B мають бути на одному місці за пріоритетністю.
Також потрібно щепитися проти грипу та COVID-19 (а якщо від «ковіду» вже було щеплення, то потрібно ревакцинуватись).
А ще Федір Лапій радить військовим та потенційним мобілізованим подумати, чим вони не хворіли в дитинстві, та щепитися проти цих захворювань. Серед таких він назвав кір, паротит та краснуху.
Він додав, що деякі вакцини купує держава, решту можна купити в аптеках. Проте потрібно звертати увагу на те, щоб вони продавалися в належних умовах та перебували до уколу в сумці-холодильнику.
Також у етері йшлося про те, що раніше в навчальних центрах відбувалася вакцинація проти пневмококу. Зараз її не роблять, хоча були розмови про це. Те саме стосується й вітрянки. Тому такі вакцини можна придбати власним коштом.
Також фахівець звернув увагу на зростання випадків сказу серед тварин.
«Є доконтактна профілактика, тобто не екстрена постконтактна, коли вже укус стався, а доконтактна профілактика сказу, яку можна провести для того, щоб потім не виникало питання, що робити, якщо тебе вже вкусив, наприклад, пес. І в цьому контексті можна було б піти на зустріч, і це питання вирішити, це і людський, і, я б сказав, навіть професійний фактор», — наголосив доцент кафедри педіатрії імунології інфекційних та рідкісних захворювань, голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики Федір Лапій.