Шість військовослужбовців у сірій парадній формі з зеленими кашкетами стоять по троє з кожного боку двох трун, розташованих на червоних доріжках на відкритому майданчику. У трунах — останки Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник / Фото: Тетяна Когутич / Укрінформ
У четвер, 21 травня в Україну через словацький кордон на Закарпатті повернули останки полковника армії УНР, лідера ОУН у 1938-1964 роках Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник.
Про це повідомив «Укрінформ». кореспондент Укрінформу з місця події.
Прах Мельника та його дружини Софії з Люксембургу доставили до Закарпатського кордону зі Словаччиною. Їх перепоховають у Києві на Національному військовому меморіальному кладовищі у Києві 23 травня.
Останки українців зустріли місцеві ветерани, ліцеїсти, пластуни, представники влади та духовенства. Далі прах Андрія та Софії Мельників повезуть до столиці.
Під час урочистої церемонії повернення праху Мельника закарпатські пластуни поклали на його труну землю із Красного поля — місця героїчної оборони карпатськими січовиками Карпатської України.
Раніше 19 травня у Люксембурзі на цвинтарі Боневуа відбулася офіційна церемонія передачі українській стороні останків Андрія Мельника та його дружини Софії для подальшого перепоховання в Україні.
Як повідомляв Укрінформ.
Зазначимо, що в Україні розпочалася робота зі створення Пантеону видатних українців. За словами Президента Володимира Зеленського, йдеться передусім про повернення в Україну історичних діячів — тих фігур, які мають фундаментальне значення для формування української національної свідомості та для державотворення. Як заявив голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, процес створення Пантеону видатних українців розрахований на роки, однак робота над проєктом уже активно триває.
Андрій Мельник — видатний військовий і політичний діяч XX ст. Він був полковником армії УНР, близьким побратимом і родичем Євгена Коновальця. Також був співзасновником УВО (Української військової організації), крайовим комендантом. Активна українська діяльність Мельника привела до його арешту 1924 року і п’ятирічного ув’язнення в польських тюрмах.
У 1938-му, після загибелі Коновальця, за його усним заповітом Мельник очолив Провід українських націоналістів. Під час Другої світової війни перебував у Берліні, однак швидко розчарувався у німецькій політиці щодо України.
Після розколу в ОУН очолив більш помірковану частину. Організував засилання у великі міста України «похідних груп» для розгортання пропагандистської роботи, керував діяльністю ОУН на українських землях. Це викликало невдоволення гітлерівців. Від початку 1942-го утримувався під домашнім арештом, а з лютого 1944-го – у концтаборі Заксенгаузен.
Після закінчення Другої світової війни Мельник певний час перебував у таборах переміщених осіб. Згодом отримав запрошення великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.
У повоєнний період всі свої сили він присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1947-му обраний довічним головою ОУН. У 1957-му виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яка була реалізована вже після його смерті.
Помер 1 листопада 1964 року в Кельні, був похований на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.