На дорожньому вказівнику чорними великими літерами написано: МАЛА ТОКМАЧКА / Фото: Главком
Село Мала Токмачка в Запорізькій області — один з тих населених пунктів, який росіяни «взяли в кредит»: вони оголосили про його захоплення, але фактично не можуть його захопити вже впродовж пів року.
Село вже кілька років обороняє 118 окрема механізована бригада ЗСУ. Зрештою 25 травня вона потрапила до Книги рекордів України, встановивши рекорд з найбільш довготривалого утримання населеного пункту — понад 1500 днів.
Як писала пресслужба бригади, село Мала Токмачка стало одним із найдовше утримуваних рубежів сучасної російсько-української війни. Сили оборони України безперервно контролюють цей напрямок уже понад 1500 днів — в умовах постійних штурмів, артилерійського вогню, авіаційного та дронового пресингу.
Що думають про це у 118 бригаді?
Про це в етері Громадського радіо говорили з її речником Дмитром Пелихом.
Він зазначив, що ця ситуація виявилася для бригади несподіванкою.Оскільки ніхто ні за якими рекордами не гнався. Військові кажуть, що не подавали жодних заявок і «навіть у думках такого не було».
Дмитро Пелих розповідає: по потрапляння до Книги рекордів України бригада дізналася вже під час вручення відповідного диплому.
«Ми не гналися за рекордом. Нам важливо, щоб ворог не захоплював нашу землю, не руйнував населені пункти, не вбивав, не ґвалтував жінок і дітей, адже такі випадки ми, на жаль, вже маємо в сучасній війні», — сказав начальник відділення комунікацій 118 окремої механізованої бригади.
Він наголосив: це заслуга не лише 118 бригади, але й інших підрозділів, які стояли на захисті цього села в різні періоди.
Дмитро Пелих каже: зараз у Малій Токмачці піхотних боїв як таких немає, оскільки там не має російських окупантів. Але українські піхотинці надійно тримають позиції, а дронарі контролюють його з повітря, щоб вороги не просочувалися навіть близько до села.
«Звичайно, що ворог щодня намагається десь дійти, непомітно інфільтруватися в цей населений пункт, просочитися, щоб зачистити наші позиції. Запускає чималу кількість дронів — понад 100 у світлу пору доби. Це дрони різних типів, зокрема й на оптоволокні. Також залітає чимало ударних крил типу «Молнія-2». І фактично щодня в зону нашої відповідальності ворог запускає потужнішу зброю, авіаційну, тобто йдеться про КАБи», — сказав військовослужбовець.
На запитання про те, як вдалося втримати село і вдається його тримати далі, Дмитро Пелих сказав: це цілий комплекс заходів, які тримаються насамперед на людях усіх підрозділів. Це залежить від гарного мінування таврійських степів, які розташовані далеко від Малої Токмачки — за десятки квадратних кілометрів. Також утримання села залежить від піхотинців, які тримають позиції тривалий час або чергують на спостережних пунктах і стежать за кожним рухом наших ворогів і оперативно доповідають, що дозволяє їх знищувати. А ще село тримається завдяки штурмовим групам, які зачищають цей населений пункт, коли ворог заходить на його південні чи південно-східні околиці.
«Це і чимала кількість пілотів з різних підрозділів нашої бригади, які цілодобово в повітрі й за найменшого руху готові працювати, відпрацьовувати й знищувати ворога, щоб понад 90% його залишилось на полях у таврійських степах, не дійшовши до цього населеного пункту. Щоб зберегти нашу піхоту і щоб вона якнайменше вступала у стрілецькі бої. Бо все-таки дронами знищувати ворога набагато дешевше та ефективніше», — наголосив речник 118 окремої механізованої бригади.
Також Мала Токмачка тримається завдяки військам радіоелектронної боротьби та розвідці, зазначив він.
Він додав: росіяни, намагаючись захопити це село, зазнають великих втрат.