Прапори України та Польщі/Ілюстративне фото
Україна та Польща наразі не мають умов для повного перезавантаження двосторонніх відносин, адже історичні питання стали частиною внутрішньополітичної боротьби у Польщі. Водночас Києву необхідно підтримувати постійний діалог із польським керівництвом, щоб уникати спекуляцій і шукати спільні інтереси.
Таку думку висловив політичний експерт, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик в етері Еспресо.
«Не секрет, що ми ще навіть не в кульмінації наших протиріч з Польщею. Тому очевидно, що намагання вирішити питання десь на горизонтальному, десь на інших асиметричних точках дотику інтересів України та Польщі, це варто робити. Ми маємо усвідомлювати, що зараз немає умов говорити про перезавантаження україно-польських відносин загалом. Однак особисті діалоги президента з Туском, з Навроцьким, з іншими польськими політиками є важливою складовою. У нас очевидно є питання, які нас розділяють, і які неможливо зараз вирішити в контексті того, що ці питання є частиною електорального треку в самій Польщі».
За словами експерта, зараз немає умов для повного перезапуску українсько-польських відносин, оскільки частина суперечливих питань стала елементом внутрішньої політики Польщі.
«Політика національної пам’яті є одним із ключових факторів зараз внутрішньопольської електоральної історії. Польське суспільство перегріте».
Він зазначив, що тема відносин із Україною займає значно більше місце у польському суспільному дискурсі, ніж в українському.
«І очевидно, що значна частина поляків живе питаннями україно-польських відносин, натомість в Україні цього немає. Якщо подивитися на нашу новорічну стрічку, україно-польські відносини займають не першу десятку основних проблем, які обговорюються в українському суспільстві. Але польське суспільство якраз має десь у топ-трійці україно-польські відносини».
Віталій Кулик наголосив, що відсутність прямої комунікації між країнами створює простір для маніпуляцій та спекуляцій.
«Тому варто це тримати, як кажуть, на постійному контролі і мати опцію постійної комунікації. Бо якщо немає цієї комунікації, виникає вакуум, він заповнюється спекуляціями, інтерпретаціями, додумуваннями певними екстремістськими намаганнями, хайпом оцим закрити цей дефіцит. Тому, як на мене, будь-які контакти президента з польським керівництвом є позитивним явищем».
Водночас експерт вважає позитивними контакти президента України Володимира Зеленського з польським керівництвом, оскільки вони дозволяють Києву пояснювати свою позицію та шукати точки співпраці у сфері безпеки.
«Ми роз’яснюємо свою позицію, ми доводимо свою позицію, ми показуємо точки можливого спільного і в питаннях безпеки, в питаннях геополітичної конструкції, питання формування спільних мереж майбутньої східноєвропейської архітектури і безпеки, і протидії російській експансії. При тому, що ці речі, які президент Зеленський доводить польському керівництву, вони є не очевидними. Навіть при наявності тривог на польській території від російських атак, він не є очевидною для значної частини польського суспільства. І це варто також розуміти.
У Польщі є повне переконання, у значної частини політичної еліти, що вони захищені п’ятою статтею, що вони є глибоко в НАТО і НАТО прийде їм на допомогу, і п’ята стаття договору про НАТО буде на них розповсюджуватися, і це є гарантією від того, що Польща убезпечена від можливої атаки з боку росіян втягування в континентальну війну. Це варто розуміти. І це показують опитування, навіть серед експертної спільноти, хоча на пальцях пояснює, що є гібридні загрози, що є атака дронами і це не обов’язково безпосередні атакування з боку російських військових частин на Балтиці чи ще більшість території Білорусі Але загалом ось оце намагання уникнути відповіді собі на складе питання, чи захистить їх НАТО, воно якраз не створює додаткових точок для порозуміння».
Він також додав, що частина польських політиків та експертів розуміє необхідність поглиблення співпраці з Україною, зокрема у військово-промисловій сфері, та подолання історичних конфліктів між двома країнами.
«Так, нас чують, так, частина польського керівництва, яка навколо Туска вважає, що загострення україно-польських відносин є конфродуктивним, що воно шходить в польські держави. Частина польських експертів розуміє, що саме українці є гарантією безпеки для Східної Європи і необхідно будувати нову архітектуру поза НАТО, або як НАТО 2.0 з українцями. Частина поляків розуміє, що треба створювати дифузію військово-промислового комплексу України та Польщі, масштабувати виробництво на польській території для потреб українського фронту і для, власне кажучи, польської обороноздатності. І що треба долати ось цю токсичний історичний конфлікт між Україною та Польщею, перезавантажувати його. Тим більше, що досвід такого перезавантаження України і Польщі є за часів Кучми-Квасневського».
Останнім часом між Україною та Польщею виникли кілька суперечливих тем. Однією з головних стало питання ексгумації та вшанування жертв Волинської трагедії — Варшава наполягає на активнішому вирішенні цього питання, тоді як Київ виступає за діалог без політизації історії.
Також напруження викликали економічні суперечки: зокрема, блокада польськими фермерами українського аграрного експорту через побоювання конкуренції після відкриття європейського ринку для української продукції.
Окремою темою стали дискусії щодо військової допомоги Україні та її майбутнього вступу до ЄС. Частина польських політиків пов’язує підтримку євроінтеграції Києва з вирішенням історичних питань, що викликає суперечки між країнами. Водночас Польща залишається одним із головних партнерів України у протистоянні російській агресії.