НБУ/Ілюстративне фото
Національний банк України залишається однією з найвпливовіших інституцій, що визначають економічні процеси в державі. Водночас його нинішня політика значною мірою зосереджена на макрофінансовій стабільності та стримуванні інфляції. Тоді як економічне зростання не є серед пріоритетів.
Про це в етері Громадського радіо розповів Андрій Длігач, доктор економічних наук, український підприємець та генеральний директор Advanter Group.
За словами економіста, проблема полягає не лише в рішеннях НБУ, а й у відсутності єдиної національно-економічної стратегії, яка б визначала спільний курс для уряду, Національного банку та інших державних органів.
«Голова НБУ, я нагадаю, що НБУ незалежна інституція, вона вільна ухвалювати рішення, виходячи з того, що ухвалює Рада НБУ, не одноосібна голова. І у НБУ є власна стратегія, власні показники. Звичайно, хотілося б, щоб ці показники стали результатом національно-економічної стратегії — єдиної стратегії, яка б задавала курс і для Кабінету Міністрів, і для НБУ, і для інших органів влади. Але за відсутності такої стратегії кожен діє як може», — сказав Длігач.
Економіст зазначив, що Національний банк визначив для себе низку пріоритетів, серед яких першочерговими є макрофінансова стабільність і таргетування інфляції.
«Національний банк для себе визначив певні пріоритети. В цих пріоритетах економічного зростання немає. Ну, верніше, воно є, але далеко не на перших позиціях. Ключові позиції — це макрофінансова стабільність, це таргетування інфляції. Власне, чим займається Національний банк? Намагається тримати курс гривні, намагається стримувати інфляцію в межах планових, які визначені бюджетом. Хоча вже очевидно, що на цей рік це буде неможливо. Ні втримати середній курс гривні, ні втримати інфляцію», — пояснив Длігач.
Водночас він наголосив, що НБУ має значно ширший вплив на економіку, оскільки визначає правила роботи банківського, страхового та фінансового ринків.
«Національний банк є регулятором. Національний банк визначає правила гри банківського ринку, страхового ринку, фінансового ринку в цілому. Національний банк має певні інструменти. Це, звичайно, супровідні резерви, які може Національний банк продавати. Національний банк може спільно з Міністерством фінансів визначати і давати можливість банкам і громадянам України інвестувати в цінні папери держави. Власне, у Національного банку багато інструментів і зараз це одна з найвпливовіших установ, яка реально впливає на економіку», — сказав він.
На думку Длігача, Україні необхідно змінювати економічну та фінансову політику, зокрема створювати умови для розвитку експорту та доступнішого кредитування.
«Зараз як виглядає економіка в нас? Бізнес працює, збирається з бізнесу податки. Частина бізнесу в тіні. Офіційний бізнес платить податки, які абсолютно не відповідають чинному економічному розвитку і взагалі тій логіці, якою мала піти держава. Податки надто високі, особливо на працю», — зазначив економіст.
Він наголосив, що одним із ключових завдань має стати стимулювання експорту.
«Розвиватися в Україні має експорт. Експорт потребує кредитування, потребує таких реальних інструментів стимуляції. Ну, наприклад, девальвація гривні сприяє посиленню експорту. У нас, натомість, гривня тримається невиправдано економічно. Експорт не зростає, імпорт зростає суттєво. Платіжний баланс і торговельний баланс України погіршуються, суттєво погіршуються», — сказав Длігач.
За його оцінкою, українському бізнесу зараз необхідно близько 300 млрд грн для відновлення, створення нових виробничих потужностей та поповнення обігових коштів.
«Бізнес потребує грошей. Бізнесу зараз потрібно оперативно близько трьохсот мільярдів гривень. Для відновлення, для будівництва нових виробничих потужностей, для поповнення обігових коштів. Але банкам, за чинних умов, вигідніше купувати сертифікати Міністерства фінансів, цінні папери державні, ніж кредитувати бізнес», — пояснив економіст.
Водночас, за його словами, вартість кредитів залишається надто високою для більшості підприємців.
«Бізнесу дорогі кредити через те, що ключова ставка Національного банку підвищується. А бізнес не може сплачувати довгострокові кредити 17–18% річних. Для бізнесу максимум — це 7–10%. Це максимум, який бізнес може тягнути. Але чинні нормативи і підходи Національного банку не дають такої можливості», — заявив Длігач.
При цьому економіст не вважає, що вся відповідальність за нестачу фінансування лежить на НБУ.
«Я не хочу сказати, що Національний банк веде себе проти інтересів України. Національний банк дивиться на все, що коїться: на відсутність національно-економічної стратегії, на відсутність якоїсь логічної дії інших інституцій. І тоді він каже: ви не можете сформулювати стратегію, то ми будемо обороняти те, що нам дали. Нам дали гривню — ми її обороняємо, вона стійка. Нам дали інфляцію — ми робимо все, щоб інфляція суттєво не зростала», — сказав він.
Водночас Длігач відзначив кроки НБУ, спрямовані на відновлення кредитування.
«Насправді Національний банк за останні тижні зробив багато позитивних кроків, розморожуючи кредитування в аграрній, наприклад, сфері і в інших сферах. Тому я б не сказав, що вся провина за те, що в країні не вистачає грошей і не зростає експорт, лежить на Національному банку. Навпаки, зовсім не так», — наголосив економіст.
За словами Длігача, нині кредитування зростає переважно там, де в ньому немає найбільшої потреби. Натомість виробництво та машинобудування залишаються без достатнього фінансування.
«Коли ми розбираємося, а де ж зростає кредитування, воно переважно зростає там, де, насправді, особливо кредити й не потрібні. Там є гроші. Насправді, в селі є гроші. Де немає грошей? Немає в машинобудуванні, бо воно закредитоване. Немає у виробництві, переробці. Більше того, якщо в тебе є виробничі потужності і вони знищені, і ти йдеш до банку і кажеш: дай гроші, банк каже, що в тебе немає застави. В тебе ж вона знищена, і немає нормативів у державі, які б це враховували», — пояснив він.
На думку економіста, значну частину коштів можна було б спрямувати з державних цінних паперів у реальний сектор.
«200–300 мільярдів мали б перейти з депозитних сертифікатів, з державних активних паперів, на кредитування реального сектору. Для цього потрібна та справа, яку має робити навіть не Національний банк, а Комітет Верховної Ради з фінансової політики», — сказав Длігач.
Він також пов’язав небажання банків кредитувати бізнес із податковою політикою держави.
«Іноземні банки, дивлячись на те, що заднім числом можуть підняти податки, відмовляються давати своїм українським підрозділам фінансовий ресурс. Банки приватні, українські, дивляться на всю цю історію, кажуть: краще не ризикувати, краще купувати державні папери, замість того, щоб займатися кредитуванням реального сектору економіки. Тому тут провина більше якраз пана Гетьманцева і цієї політики, яку він просуває, а не Національного банку», — заявив економіст.
Економіст вважає, що гривня має поступово девальвувати, а НБУ варто розглянути можливість зниження облікової ставки.
«Національний банк, навпаки, намагається зараз вирішити цю проблему, йому не вдається. Тому, чи потрібно девальвувати гривню? Звичайно, поступово вона б мала девальвувати, бо накопичені негативи призводять не тільки до скорочення експорту, а й до майбутніх неприємних шоків. Чи потрібно знижувати облікову ставку, а не підіймати? На жаль, Національний банк діє тут, скоріше, по-книжному, реагуючи на зростання інфляційних процесів», — сказав він.
За словами Длігача, нинішня природа інфляції не дозволяє подолати її лише підвищенням ключової ставки.
«У нас природа інфляції, вона не долається збільшенням ключової ставки Національного банку. Потрібно якраз в інший спосіб з нею впоратися. Можливо, потрібно прийняти, що вона є, і, незважаючи на інфляцію, знижувати ключову ставку, для того, щоб дати можливість бізнесу більше інвестувати зараз», — зазначив економіст.
Він наголосив, що інвестиції потрібні, зокрема, у виробництво, переробку та логістику.
«Бізнесу потрібно інвестувати в логістичний центр, у нову принципову логістику, переробку. Ми не можемо експортувати стільки зерна. Значить, потрібно його переробити тут, в Україні. І на це потрібні сотні мільярдів гривень», — сказав Длігач.
На думку економіста, для зміни ситуації потрібна спільна політика ключових державних інституцій.
«Звичайно, так і буде. Тому потрібен баланс. Тому потрібно, щоб працювали спільно Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Нацбанк і комітети Верховної Ради економічної та фінансової політики, щоб цей баланс був знайдений», — наголосив Длігач.
Економіст також закликав не сприймати вимоги Міжнародного валютного фонду як загрозу для України.
«МВФ не є ворогом України, навпаки. МВФ допомагає нам не робити помилок, які б ми зробили в угоду популістичному підходу. Тому я розумію, що в нас така демонізація є МВФ і переконаний, що і у президента є відчуття, що іноді вимоги МВФ звужують можливість внутрішньоукраїнського маневру. Але з МВФ можна домовлятися», — сказав Длігач.
Він зазначив, що Україна вже має приклади успішних переговорів із Фондом.
«Ми спромоглися, я витратив на це багато зусиль, але ми експертним середовищем змогли переконати МВФ відкласти введення ПДВ для ФОПів. Переконали технічних експертів МВФ і далі на політичному рівні це рішення змогло б бути реалізовано. Можна говорити по всіх темах. МВФ, як і інші міжнародні інституції, не зацікавлені в занепаді України. Навпаки», — зазначив економіст.
Коментуючи можливу зміну керівництва Національного банку, Длігач заявив, що не бачить у цьому катастрофи. Водночас він наголосив на необхідності професійності нового керівника.
«Що стосується Сергія Ніколайчука, це високий професіонал, реально людина, один з найкращих аналітиків в країні і найкращих макрофінансистів. І я переконаний, що він точно був би технократом на цій позиції, а не політиком. Чи реалістична заміна, чи на благо Україні, я не бачу катастрофи від заміни голови Національного банку в чинних умовах», — сказав Длігач.
Водночас він зазначив, що не вважає нинішнього голову НБУ Андрія Пишного таким, що провалив роботу.
«До пана Пишного є багато питань від різного середовища, різних питань. Сказати, що він провалив цю роботу, ми не можемо. Сказати, що він реалізував якусь проривну нову логіку, нову ідею роботи Національного банку, що Національний банк став дійсно драйвером українського розвитку, теж ми не можемо. Відповідно, сподіваємося, що заміна може стати на краще», — наголосив економіст.
За словами Длігача, міжнародні партнери також не сприймають можливу зміну голови НБУ як катастрофічний сценарій.
«Вони не люблять замін, тим більше вони вже здивовані тим, що відбулося по перезавантаженню Кабінету міністрів, яке для багатьох виявилося незрозумілим. Але не будуть горювати по заміні голови Національного банку. Чому? Тому що, наскільки я розумію, на персональному рівні інтелект і людські якості пана Пишного зробили свою справу і ставлення до нього позитивне», — розповів економіст.
Водночас, за його словами, міжнародні інституції мають питання саме до економічної політики України.
«Питання до України і в тому числі до політики Національного банку — чи є вона політикою незалежної інституції, чи це політична позиція Національного банку і відстоювання якихось політичних інтересів, а не інтересів макрофінансової стабільності. Мої знайомі в міжнародних інституціях переконані, що можна було діяти інакше в нашій сфері. Так само від багатьох банкірів я чув, що потрібні зміни, потрібні зміни державної політики, політики Національного банку», — зазначив Длігач.