Лікарняна палата/Фото ілюстративне
Нові правила госпіталізації не означають, що пацієнтам відмовлятимуть у стаціонарному лікуванні, якщо вони його потребують. Йдеться насамперед про те, щоб рішення про госпіталізацію ухвалювали за медичними показаннями. А не за бажанням самого пацієнта.
Про це в етері Громадського радіо розповіла юристка у галузі медичного права, доцентка та міністерка охорони здоров’я України у 2019–2020 роках Зоряна Скалецька.
За її словами, ключовим для пацієнта залишається право отримати медичну допомогу тоді, коли цього потребує його стан здоров’я.
«Починаємо з позиції пацієнтів. Для пацієнта ключове право, згідно з Конституцією всіх наших прав, отримати медичну допомогу тоді, коли це потребує його стан здоров’я. Тому ми міняли і уточнювали принципи госпіталізації екстренки. Тоді, коли потрібно приїжджати, тобто за станом здоров’я», — розповідає Скалецька.
Вона пояснила, що якщо стан людини після медичної допомоги стабілізувався протягом кількох годин. Сама по собі наявність проблеми зі здоров’ям ще не означає необхідності цілодобового перебування у стаціонарі.
«Якщо це лише є питання певного порушення стану здоров’я. Тобто стало погано, людина знепритомніла, але їй дали певний препарат, зробили укол. І її стан покращився і стабілізувався протягом 2-3-4 годин. То в даній ситуації, згідно клінічних картин і стандартів у всьому світі, така людина не потребує перебувати взагалі. І тут, власне, я хочу пояснити. В мене дуже багато дискусій з пацієнтами. Кажуть, а якщо мені стане потім погано? Значить, це означає, що буде так само знову спостерігатися і знову дивитися. І тоді зміняться умови госпіталізації, підстави госпіталізації», — додала міністерка охорони здоров’я України у 2019–2020 роках.
Юристка наголосила, що безпідставна госпіталізація також може створювати додаткові ризики для здоров’я людини.
«Лікарня не є безпечним місцем і ніколи ним не була. В ній завжди існують лікарняні інфекції. І зростає в Україні в умовах і війни, і багато інших обставин. В світі є антибіотикорезистентність. В лікарню зайвий раз госпіталізуватися — це ще створює додаткові загрози життю і здоров’ю людини. Тому госпіталізація — це серйозне рішення», — наголосила вона.
За словами Скалецької, нові правила значною мірою систематизують норми, які вже існували в медичній практиці.
«Насправді цей наказ багато нового не придумав. Він зібрав з різних уже існуючих стандартів в один документ. Мається на увазі, якщо є невідкладний стан, ургентний стан, людині погано, вона має життєві функції під загрозою, вона підлягає госпіталізації в порядку ургентності. Тобто це вже є питання приймального відділення чи транспортування через екстрену медичну допомогу або самостійно, і встановлюється факт ургентності», — каже Зоряна Скалецька.
Водночас, пояснила вона, нові правила стосуються передусім планової госпіталізації.
«Тут мова йде про госпіталізації в даній ситуації, йде мова не про те, що ургентно, а про те, що планово. І що в нас просто дуже часто відбувається? В нас відбувається так, що особа собі вирішила, що їй треба раз в рік пройти повну госпіталізацію. Пролежати, щоб їй там все перевірили, і в неї показань медичних немає. Тому є ця процедура через направлення спеціаліста, фахівця. Не я собі це вирішую. Тобто не пацієнт має сам собі приймати рішення, що йому потрібна медична допомога, а фахівець має оцінити його стан»,— підкреслила юристка.
Скалецька також звернула увагу на відповідальність адміністрацій медичних закладів. На її думку, лікар не повинен самостійно вирішувати організаційні проблеми лікарні.
«Дискусія навколо наказу про госпіталізацію мала би вестися управлінцями, тобто директорами лікарень, ну хай буде ще завідувач відділення, котрі, власне, і відповідають за процедуру, організовану в закладі госпіталізації. І відповідають на те, які є місця, яка є процедура. На жаль, в нас 30 років останніх лікарі на себе брали роботу і за себе, і за управлінців», — каже вона.
Вона наголосила, що керівники лікарень мають відповідати за організацію роботи.
«Зараз, коли це вже підприємство, і зараз, коли в нас чітко сказано, що медична допомога, медичне обслуговування, в яке входить медична допомога, здійснює заклад, а отже, керівник закладу, директор, то це його відповідальність організувати, щоб це все було. На жаль, вони самоусунулися, і навіть в цій дискусії. А в цій дискусії лікарі кажуть: ну а хто, хто ж буде допомагати? Ну ми візьмемо тоді на себе всю відповідальність. Ні. Лікар має робити свою роботу, а якщо якісь незрозумілі певні моменти і так далі, це все має бути врегульовано директором лікарні. Або на рівні, наприклад, управління міста чи області», — підкреслила міністерка охорони здоров’я України 2019- 2020 рр.
За словами юристки, лікар має ухвалювати рішення виключно в межах професійних повноважень і медичних показань.
«В нього задача виконувати свої трудові обов’язки, якісно надавати допомогу пацієнту. І не придумувати фейкові і підроблені документи на рахунок підстави госпіталізації, щоб пацієнт захотів і залишився. І тільки тоді, коли стан відповідний, пацієнт відповідає всім технічним протоколам і так далі, стандартам. І тоді він госпіталізовується», — повідомила Скалецька.
Скалецька також наголосила, що фінансові та організаційні відносини з НСЗУ стосуються саме медичного закладу.
Окрім того вона перелічила основні обставини, за яких стаціонарне лікування може бути необхідним.
«Перше — це потреба в цілодобовому медспостереженні, яка встановлена лікарем. Тобто потреба в цілодобовому медичному спостереженні. Необхідність безперервного моніторингу життєвих функцій, тобто вони нестабільні, їх потрібно моніторити. І з точки зору лікарів, проведення певних високоризикових втручань, тобто безпосередньо ті самі крапельниці можуть бути або будь-які інші втручання, не говорячи про реанімаційні», — поясника Скалецька.
Ще однією підставою, за її словами, є неможливість безпечно провести необхідне лікування амбулаторно. Окремо вона згадала про ситуацію у прифронтових районах, де амбулаторна допомога може бути фізично небезпечною.
Також підставами для госпіталізації можуть бути критичні порушення життєвих функцій та необхідність проведення певних досліджень у стаціонарі.
На думку Скалецької, для більшості людей нові правила не повинні суттєво змінити доступ до медичної допомоги.
«Щодо закладів, на сьогодні всі, що мають договори з НСЗУ, мають ліцензію, зазвичай вони відповідають вимогам. Тому тут по закладах я думаю, мало що зміниться. Але так, лікар не виконує, не в ресторані чи не в мотелі, що клієнт завжди правий і що клієнт захотів, тому виконує. Це є медична допомога», — наголосила юристка.
Вона зазначила, що рішення про госпіталізацію має ґрунтуватися на стані здоров’я та результатах обстежень, а не на бажанні пацієнта.
Водночас зміни можуть відчути ті, хто раніше намагався впливати на рішення про госпіталізацію.
«Зміниться лише для тих, котрі зловживали системою, деколи могли, скажімо так, впливати на рішення лікаря. На його професійне рішення своїми бажаннями і фінансовими, скажімо так, оплатами, навіть офіційними. І тому в даній ситуації, я думаю, що для більшості насправді нічого і не зміниться. Зміниться лише для невеликої кількості людей», — підсумувала Скалецька.