Представник ТЦК із паперами на вулиці/Ілюстративне фото
Справи про напади на військовослужбовців ТЦК частіше завершуються вироками. Натомість у судовому реєстрі майже немає фінальних рішень у справах, пов’язаних зі смертю військовозобов’язаних після затримання представниками ТЦК, побиттям цивільних чи незаконним утриманням. Про це йдеться в дослідженні Texty.org.ua.
Журналісти проаналізували матеріали кримінальних проваджень, що з’явилися в Єдиному державному реєстрі судових рішень до кінця червня 2026 року. До уваги брали справи про вбивства, побиття, напади, незаконне утримання та хабарі. Загалом у реєстрі журналісти знайшли близько 13,4 тис. унікальних справ зі згадкою про ТЦК, у майже 9,9 тис. із них центри комплектування згадуються по суті.
Новини про напади на військовослужбовців ТЦК з’являються регулярно: в окремі місяці на сайті «Суспільного» публікували до 30 повідомлень про такі випадки. Однак, за підрахунками Texty.org.ua, лише кожна десята новина про вуличний конфлікт цивільних із працівниками ТЦК відображається в судовому реєстрі у вигляді ухвали або вироку.
Загалом журналісти знайшли в реєстрі 47 справ про напади цивільних на військовослужбовців ТЦК.
Розрив між кількістю повідомлень про напади та кількістю справ у судовому реєстрі частково пояснюється тим, що відомості про кримінальне провадження з’являються там лише після того, як суд ухвалює процесуальне рішення або вирок. Крім того, за словами військовослужбовця ТЦК, який попросив журналістів не називати його імені, представники центрів комплектування рідко звертаються до поліції після нападів цивільних.
У судовому реєстрі журналісти знайшли 43 справи про побиття цивільних військовослужбовцями ТЦК. У 19 із цих справ заявники намагалися через суд змусити поліцію розпочати розслідування побиття, але суд задовольнив лише дві такі вимоги. В інших випадках суди залишали заяви без руху через помилки або ухвалювали проміжні рішення. Обвинувальних вироків саме проти військовослужбовців ТЦК журналісти не знайшли.
Ще більший розрив між повідомленнями та судовими рішеннями спостерігається у випадках смерті військовозобов’язаних. Від початку повномасштабної війни до серпня 2026 року на сайті «Суспільного» опублікували 12 історій, у яких смерть цивільних пов’язують безпосередньо з діями військовослужбовців ТЦК.
Водночас у судовому реєстрі журналісти не знайшли справ, у яких військовослужбовців ТЦК судять за вбивство цивільних. Вдалося знайшти лише одну ухвалу з вимогою належно розслідувати смерть людини після перебування в ТЦК. Йдеться про випадок у Шепетівці на Хмельниччині. Рідні заявили, що чоловік помер після побиття й утримання в казармі ТЦК. Поліція двічі закривала провадження, однак суд обидва рази скасовував ці рішення.
У судовому реєстрі журналісти знайшли 286 справ про ймовірне незаконне утримання людей у ТЦК. Найчастіше заявники оскаржували бездіяльність поліції та намагалися через суд домогтися відкриття кримінального провадження.
Єдиної судової практики в таких справах немає. Наприклад, у Костополі на Рівненщині чоловіка доставили до ТЦК, а наступного дня видали наказ про мобілізацію. Його брат написав заяву про викрадення — поліція не внесла її до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Коли справа дійшла до суду, суд ухвалив: «Призов громадянина (…) є обовʼязком громадянина України, який передбачений ст. 65 Конституції, а відтак не є незаконним утриманням».
У деяких випадках суди зобов’язували поліцію розслідувати заяви про можливе незаконне позбавлення волі. Так, у Вінниці затриманий працівниками ТЦК чоловік зателефонував на 102. Поліція зафіксувала дзвінок, але не розпочала розслідування, тому чоловік оскаржив її бездіяльність у суді. Суддя зобов’язав поліцію відкрити кримінальне провадження. Чи ухилявся чоловік від служби та чи були законні підстави для його затримання, у судовому рішенні не зазначено.
Водночас у судових документах часто не зазначено, чи перебувала затримана людина в розшуку, мала відстрочку або порушила правила військового обліку.
Найчисленніша категорія в дослідженому масиві даних, 286 випадків, — справи про незаконне утримання у ТЦК. Найчастіше заявники оскаржували бездіяльність поліції та намагалися через суд домогтися відкриття кримінального провадження. Однак суд задовольнив такі скарги лише в семи випадках.
Окремо журналісти знайшли 131 справу про хабарництво, в яких згадуються ТЦК і МСЕК. Ідеться про хабарі за зняття з розшуку, оформлення фіктивної непридатності, уникнення призову та несанкціоновану зміну даних у реєстрі «Оберіг».
У цих справах винесено 20 вироків — більше, ніж у справах про побиття цивільних військовослужбовцями ТЦК.
«Сумне відкриття — система працює в один бік. Коли б’ють військовослужбовців ТЦК, держава частіше доводить справу до вироку. Коли йдеться про побиття чи утримання з боку ТЦК, у реєстрі майже немає фінальних рішень проти центрів комплектування, а скарги на бездіяльність поліції суд задовольняє рідко», — говорить автор дослідження Олег Гебура.