Олександр Бурмагін/Фото: Громадське радіо
Росія цілеспрямовано атакує українські медіа та журналістів, намагаючись не лише припинити роботу конкретних редакцій. А й створити так званий «охолоджувальний ефект» для всієї журналістської спільноти.
Про це в етері Громадського радіо розповів Олександр Бурмагін, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
За його словами, удари Росії по представниках медіа, редакціях та медійній інфраструктурі є показовими та мають комплексну мету.
«Ворог багато чого робить цинічно і показово. І те, що вони від самого початку повномасштабного вторгнення обрали мішенями представників медіа, редакції, інфраструктуру, теж достатньо показово. Тобто вони цинічно порушують будь-які міжнародні стандарти, які існують, і фактично переслідують творчих працівників медіа. І, звісно, на мою думку, вони намагаються досягти певного мультиплікаційного ефекту», — зазначив Бурмагін.
Він пояснив, що Росія одночасно намагається фізично знищувати або атакувати конкретні медіа та журналістів. Перешкоджати поширенню достовірної інформації.
«З одного боку, вони безпосередньо намагаються знищити, атакують конкретні медіа і конкретних журналістів. І, скажімо так, намагаються припинити їхню діяльність зі збору, поширення достовірної і правдивої інформації — і для України. І для якогось регіону України, і для світу. Тобто тут теж є такий глобальний аспект. Крім того, це ще й психологічна загальна спроба впливу», — сказав член Нацради.
За словами Бурмагіна, окремий напрямок такого впливу — залякати інших журналістів і потенційних працівників медіа.
«Це те, що Європейський суд з прав людини називає «охолоджувальним ефектом» у контексті свободи слова. Це для того, щоб інші боялися, інші не йшли в цю діяльність, не обирали журналістську діяльність. Розуміли, що займатися журналістикою — це небезпечно, за це вбивають, переслідують, іноді катують. Тобто це спроба комплексного впливу на свободу слова в дуже багатьох аспектах», — наголосив він.
Йдеться, за його словами, не лише про безпеку конкретних редакцій чи журналістів, а й про право суспільства отримувати достовірну інформацію.
«І по конкретному медіа, і загалом щодо права суспільства та міжнародної спільноти знати достовірну і правдиву інформацію», — додав Бурмагін.
Бурмагін також пояснив, що міжнародне гуманітарне право чітко розмежовує військові та цивільні об’єкти.
«Тут, скажімо так, як би це не звучало дивно, але дуже просто, тому що правила війни, конвенційної війни, виписані ще 100 років тому в низці конвенцій. І, власне, вони говорять дуже просто. Під час війни можуть бути атаковані, знищуватися так звані військові цілі. Тобто ті, які безпосередньо пов’язані з інфраструктурою війни, забезпеченням бойових дій, те, що є зброєю, товари так званого подвійного призначення і тому подібне. Все, що цивільне і не стосується війни, не стосується безпосереднього забезпечення бойових дій на фронті, — це цивільні об’єкти, і їх атакувати не можна. Тобто це порушення міжнародного гуманітарного права», — пояснив член Нацради.
Бурмагін закликав не сприймати заяви міжнародних організацій про атаки на українські медіа лише як формальне висловлення занепокоєння. За його словами, такі організації мають системи документування порушень, а зібрана інформація може використовуватися надалі для міжнародно-правових та санкційних рішень.
«З першого погляду це неочевидна річ, тому що робляться заяви, хтось висловлює занепокоєння, і українці довгий час, ну і часто, скажімо так відверто, небезпідставно скептично ставляться до такої діяльності, таких заяв. Але насправді вся ця історія глибша і більш широка та системна, тому що всі міжнародні організації мають багато рівнів діяльності — починаючи від аналітичної, закінчуючи публічною, і вони між собою комунікують», — розповів він.
За словами члена Нацради, зокрема, ЮНЕСКО має систему документування злочинів проти журналістів, а Рада Європи — платформу, яка фіксує порушення у сфері свободи слова.
«ЮНЕСКО має свою систему документування злочинів проти журналістів — Обсерваторію вбивства журналістів, якщо спробувати дослівно перекласти. На майданчику Ради Європи є теж платформа, яка фіксує порушення у сфері свободи слова. Відповідно, організації, коли фіксують ті чи інші злочини, вони, звісно, їх верифікують через своїх партнерів — громадські організації, урядові структури, якщо є певна довіра до цієї держави, до урядових структур», — пояснив Бурмагін.
Після цього інформацію вносять до відповідних реєстрів, а від держав вимагають пояснень щодо розслідування злочинів та притягнення винних до відповідальності.
«Вносять ці дані в реєстри, потім вимагають у держави пояснення, як відбувається, чи відбувається розслідування, чи притягнуто винних до відповідальності. Плюс вся ця система — система фіксації злочинів і фіксації тих чи інших фактів — коли вона вже існує в базі на рівні міжнародних організацій. Потім стає підставою і для застосування санкцій, міжнародних санкцій іншими державами», — зазначив він.
За його словами, задокументовані міжнародними організаціями факти можуть використовуватися як верифіковані джерела інформації про порушення прав людини.
«І тому, коли та чи інша організація зробила заяву — наприклад, ЮНЕСКО, ви вже згадували про напад на Newsroom «Ми — Україна», 8 вересня була зроблена заява. І не тільки ЮНЕСКО, ви підкреслили й інші міжнародні організації, — це означає, що вони це зафіксували. Відповідно, цими джерелами вже зафіксованої, верифікованої інформації може користуватися, наприклад, той самий Міжнародний кримінальний суд», — сказав Бурмагін.
Він додав, що такі дані можуть використовувати й уряди держав, зокрема під час ухвалення санкційних рішень щодо російських пропагандистських ресурсів.
«Вони між собою комунікують. Будь-який уряд може це взяти, покласти в основу санкційних рішень, наприклад, щодо пропагандистських каналів Росії, що теж робиться з 2022 року. Це окрема складова когнітивної війни, інформаційний фронт — це боротьба з їхніми супутниками, іншими можливостями донесення контенту у всьому світі. І, власне, такі заяви працюють певним чином комплексно, і вони теж важливі», — наголосив член Нацради.
Бурмагін вважає, що Україна має максимально широко інформувати міжнародні організації про кожен випадок нападу на журналістів та медіа.
«Тому такі заяви потрібно робити, це потрібно робити системно. На кожен факт порушення і нападу на наші медіа, на наших журналістів ми повинні максимально широко надавати цьому розголос. Щоб ці факти потрапляли у всі можливі міжнародні реєстри, тому що вони потім стають фундаментом і тлом для таких системних дій на дуже багатьох рівнях», — заявив він.
Водночас він зазначив, що Росія десятиліттями вибудовувала систему впливу в міжнародних організаціях. Україна лише після початку повномасштабного вторгнення почала системно протидіяти цьому.
«Нам, до речі, важливо ще один напрямок діяльності України на міжнародній арені — це певним чином витискання. Скажімо так, експертів і представників Росії, які, по суті, кожен другий або перший є агентом тієї чи іншої спецслужби. Вони будували багато десятків років цю систему впливу на міжнародні організації, на прийняття ними рішень. І Україна фактично системно після повномасштабного вторгнення почала теж про це говорити всередині самих організацій», — сказав Бурмагін.
Окремо Бурмагін наголосив на необхідності посилювати фізичну безпеку журналістів, які працюють у зоні бойових дій. За його словами, українські медіа вже мають значний досвід роботи під час війни, однак характер бойових дій постійно змінюється.
«Україна має, на жаль, унікальний досвід у момент повномасштабного вторгнення, хоча цей досвід ми почали набувати ще з 2014 року. З анексії Криму тією ж самою Росією. Вони тоді ще почали вчиняти міжнародні злочини, воєнні злочини по відношенню до медіа і до журналістів. Але коли почалася така інтенсивність бойових дій, ця гаряча фаза, наші медіа, наші журналісти, звісно, отримували і продовжують отримувати цей, на жаль, унікальний досвід», — розповів він.
За його словами, безпека журналіста передбачає не лише професійну підготовку, а й належне матеріальне забезпечення.
«З одного боку, журналістам потрібне певне матеріальне забезпечення: броня, шоломи, засоби детекції дронів, чуйки або інше, турнікети, аптечка відповідна. Звичайна аптечка в автомобілі і аптечка, яка на лінії бойового зіткнення, — це дві різні аптечки, і так далі. І наші журналісти, в принципі, вже ті, хто працює достатньо довгий час, досвідчені. Це з одного боку. Тобто має бути певна матеріальна база, певний рівень навчання», — зазначив Бурмагін.
Водночас нові технології, зокрема масове застосування дронів, вимагають від журналістів постійного оновлення навичок.
«Але ще тепер, за останні пів року-рік, ми розуміємо, що війна змінюється, динаміка війни змінюється, інструменти війни змінюються. І, відповідно, журналістам, крім того, щоб мати хорошу комунікацію з військовими, відповідне матеріальне забезпечення, навчання, потрібно адаптуватися до цих нових правил. Разом з військовими проходити додаткові навчання», — наголосив він.
За словами Бурмагіна, журналісти мають враховувати нові ризики, які створює дронова війна.
«Там, наприклад, «Репортери без кордонів» цього року навіть випустили посібник стосовно журналістів і того, як вони можуть мінімізувати свої ризики під час атаки FPV-дронів. Тобто ця дронова війна вносить новий технологічний контекст, і журналісти та медіа мають адаптуватися разом з військовими, тому що це не ЛБЗ і там потрібно тільки працювати разом з військовими», — сказав член Нацради.
Він підкреслив, що навчання з безпеки необхідно регулярно повторювати.
«Я від себе ще скажу: колись теж проходив і тактичне навчання з медицини, і стосовно безпекових моментів. Це потрібно постійно оновлювати. Тобто через пів року-рік ти вже можеш забути, як насправді користуватися тим самим турнікетом. Журналістам потрібно адаптуватися разом з військовими до зміни війни, постійно навчатися і мати матеріально-технічне забезпечення», — підсумував Бурмагін.