Прапори країн БРІКС/Фото ілюстративне
Росія розглядає BRICS як важливий майданчик для збереження міжнародних зв’язків. Після того, як низка міжнародних організацій виключила її або призупинила її членство через агресію проти України. Водночас до об’єднання входять держави, які продовжують активно співпрацювати з РФ в економічній та інших сферах.
Про це в етері Громадського радіо розповів Андрій Грубінко, доктор історичних наук, професор, директор Центру стратегічної аналітики та міжнародних студій Західноукраїнського національного університету.
За його словами, для Росії BRICS має стратегічне значення не лише через співпрацю з Китаєм та Індією. А й через можливості, які створюють інші держави-учасниці об’єднання.
«Так, безумовно, Російська Федерація робить ставку на цю організацію, тому що, по-перше, чимало організацій є міжнародних. Які або Росію виключили, або поставили на паузу її членство у зв’язку з різновидністю санкцій, у зв’язку з агресією проти України ще з 2014 року. По-друге, дійсно, об’єднання BRICS — це таке об’єднання міждержавне. До якого входять, фактично, всі такі, я би сказав, партнери в більшості на сьогоднішній день Російської Федерації», — пояснив Грубінко.
Грубінко зазначив, що серед партнерів РФ у BRICS є не лише держави, які мають із нею політичні та економічні зв’язки. А й країни, через які, за його словами, російський бізнес може використовувати фінансову інфраструктуру.
«Причому це не тільки партнери політичні, не тільки партнери економічні, зокрема Китай, наприклад, чи Індія, які є основними імпортерами російської нафти. Але і партнери такі, які стосуються відмивання коштів. Наприклад, Об’єднані Арабські Емірати, вони ж використовуються російським бізнесом, відверто, нелегальним, як шлях через їхні банки, інші фінансові установи для переховування там коштів. І використання через треті, відповідно, компанії для різних потреб»,— додав експерт.
Він також пов’язує значення BRICS для Росії з можливістю отримувати технології подвійного призначення.
«От вам і відповідь, власне, один із яскравих прикладів, чому, власне, BRICS важливий дуже для Росії стратегічно, економічно. Я думаю, що військово-політично в плані також, тому що постачання технологій подвійного призначення, воно абсолютно йде і через Китай, і через інші країни на об’єднання до Росії», — розповідає Грубінко.
За словами Грубінка, важливість саміту для Росії також демонструє особиста участь у ньому Володимира Путіна. Експерт зазначив, що після 2022 року російський президент раніше не відвідував саміти BRICS особисто.
«З одного боку, дійсно важливість цього самого саміту, вона ще також підкреслюється таким фактом, що саме Володимир Путін взяв участь в ньому безпосередньо фізично. Приїхавши у Нью-Делі вперше на самітах BRICS з 2022 року. На попередні саміти він не їздив, брав участь у режимі відеоконференції, там Лавров, здається, відвідав ці саміти. В даній ситуації, по-друге, дійсно відсутність згадки про війну в Україні в даному документі, підсумковій декларації. Вона, з одного боку, може з нами трактуватися, звичайно, як певна перемога ситуативна РФ, тобто що сторони пішли на поступки Путіну. Разом з тим, я б подивився туди з іншої точки зору. Власне, з цієї точки зору, що немає сьогодні дійсно єдності принципової щодо даної війни», — каже доктор історичних наук.
Грубінко пояснює таку позицію тим, що країни BRICS мають різне ставлення до війни та власні економічні й геополітичні інтереси.
«Ви згадали заяви Моді про те, що кожен день війни в Україні він відкидає людство в своєму цивілізаційному розвитку. Він це зазначив два тижні тому на саміті ШОЗ, Шанхайської організації співробітництва. Дійсно, не всім країнам вигідна ця ситуація, зокрема Індії та й Китаю. Зараз, м’яко кажучи, вже натякає на те, що потрібно завершувати, і він готовий, власне, включитися в переговорний процес», — підкреслив професор.
Водночас, за словами експерта, держави BRICS не готові відкрито протистояти Росії, оскільки зацікавлені у збереженні власних відносин із нею.
«Тому, звичайно, тут усі розуміють, що Путін загрався так чи інакше. Але, з іншого боку, ці країни, по-перше, не готові протистояти Путіну в їхніх інтересах збереження контрольованої і послабленої Російської Федерації. Особливо це стосується Китаю. Ну, а я вже мовчу про Іран, наприклад, який є основним акцептором допомоги Російській Федерації у війні проти Заходу»,— додав директор Центру стратегічної аналітики.
Грубінко вважає, що за підсумками саміту не можна говорити про формування єдиного політичного чи військового блоку на підтримку Росії.
«Чи виграла Росія від цього саміту? Я думаю, що і так, і ні, тому що в даній ситуації прямої підтримки не послідувало в даній Російській Федерації. І загалом цей саміт мав такий антизахідний, з подачі Китаю, характер, я би сказав. Тобто, звичайно, він гуманізував, певним чином намагається згуртувати ці країни в співпраці, але це не військово-політичний блок. Між ними є самими чимало суперечностей дипломатичних, навіть військово-політичних, наприклад, Індія і Китай. І тому, наприклад, ОАЕ і той же Іран, який завдавав ударів по арабах ще весною цього року. Тобто ми говоримо про те, що це організації дійсно більш економічної співпраці, а гострі геополітичні питання, вони все-таки, військові питання, вони намагаються їх публічно уникати», — розповідає Грубінко.
Окремо експерт розповів про позицію Індії. На його думку, Нью-Делі намагається одночасно зберігати економічні відносини з Росією та розвивати співпрацю із західними державами.
«Так, тут, щодо позиції Індії, дійсно, я би сказав, що вона стоїть на такій міжнародній розтяжці. Пригадуємо, що з радянських часів це країна неприєднання, так звана країна третього світу. Тобто вони завжди таку лінію проводили, що ні до Заходу, ні до комуністичного відверто табору вони не приєднувалися. Тобто сьогодні Індія, в принципі, продовжує цю таку мирну, як би я сказав, дипломатію. Вони, з одного боку, готові далі торгувати з РФ. В тому, я бачу, і загрозу якраз цього, основну загрозу цього блоку. Тому що фактично це країни, які непрямо потурають агресору, вони закривають очі на ці міжнародні злочини. Фактично, які відбуваються щодня в Україні, зокрема проти цивільного населення», — пояснив професор.
Експерт звернув увагу і на формулювання підсумкової декларації, де йдеться про захист мирного населення, транспорту та морського права.
«Особливо цинічно звучить в цій декларації фраза, що це декларація на захист мирного населення, транспорту і морського права. Тобто в даній ситуації там згадано, до речі, одним реченням, безпеку в Чорноморському регіоні. Оце фактично натяк реально на конфлікт, на війну в Україні і все. Тобто в даній ситуації Індія дійсно залежна від Росії, їм вигідно отримувати ці енергоресурси. З другого боку, вони не хочуть сваритися, як ви сказали, із Заходом. Тому що Індія зараз перебуває на етапі укладення угоди про вільну торгівлю з США. Вони мають вже угоду про вільну торгівлю з весни цього року з Європейським Союзом»,— підкреслив він.
За словами професора, Індія також намагається зберегти геополітичний простір для маневру через складні відносини з Китаєм та сусідній Пакистан.
«Тому Моді, безумовно, грає на два напрямки. Ну і, звичайно, він залишає для себе люфт геополітичний. Тому що, як я вже зазначив, з Китаєм Індії традиційно доволі натягнуті стосунки. Пакистан, в них тут підпирає під боком на Північному Заході, який теж сьогодні вже є, будемо казати відверто, васалом Китаю військово-політичним. Тому вони змушені заручатися підтримкою і Заходу, і шукати тут дипломатичних каналів можливостей і торгових, економічних, бо вони залежні від західних ринків», — підсумував експерт.