Поліція, евакуація / Фото: ілюстративне
На Донеччині поліцейські, рятувальники, волонтери проводять евакуацію людей із населених пунктів, де через російські обстріли перебувати стає дедалі небезпечніше. Водночас обов’язкову евакуацію родин із дітьми впроваджують поетапно, щоб не доводити ситуацію до моменту, коли забрати людей фізично вже неможливо.
Про це в етері Громадського радіо розповів начальник відділу комунікації поліції Донецької області Павло Дяченко.
За його словами, евакуації на Донеччині не можна розглядати як окремі випадки, адже це комплекс заходів, які проводять у населених пунктах поблизу лінії фронту. До роботи залучені поліцейські, представники ДСНС, волонтери та евакуаційні групи «Білі янголи».
«Наші «Білі янголи», поліція, ДСНС, волонтери здійснюють важкі евакуації у тих населених пунктах, де перебувати важко. Де є обстріли російських військ. Це удари КАБами, артилерія, і от саме з таких населених пунктів здійснюють евакуаційні заходи», — розповів Павло Дяченко.
Дяченко зазначив, що нові етапи обов’язкової евакуації родин із дітьми є плановим підходом. Його мета — не чекати моменту, коли ситуація в населеному пункті стане критичною, а завчасно переміщувати людей у безпечніші місця.
«Зараз же введення нових етапів обов’язкових евакуацій родин з дітьми — це такий плановий підхід. Напрацьована тактика, щоб не було такого в останні миті, щоб діти перебували у підвалах. Ці етапи впроваджуються. Це не перший етап обов’язкової евакуації, але це дуже чіткий, дієвий механізм. Щоб не доводити до того, щоб в останні хвилини перед знищенням населеного пункту забирати людей. А щоб це робилося поетапно і щоб надати можливість людям перебувати у безпеці, особливо дітям», — сказав начальник відділу комунікації поліції Донеччини.
За словами Дяченка, в окремі райони евакуаційним групам уже надзвичайно складно потрапити. Через обстріли транспортний заїзд у деякі локації може бути неможливим.
«Значно важче, це, напевне, буде Олексієво-Дружківка. Дружківка — дуже важко. Ви знаєте, так само, напевне, і є, тобто є локації, куди потрапити транспортним засобом просто неможливо», — розповів він.
На евакуацію люди збираються у визначених безпечніших точках, куди можуть доїхати евакуаційні групи. Поліцейські намагаються якомога швидше забрати людей та їхні речі й вивезти їх із небезпечної території.
«Останнім часом люди, які хочуть евакуюватися, вони збираються на умовних локаціях, куди наші групи заїжджають, швидко-швидко забирають людей, речі. Дуже часто буває, що люди виїжджають зі своїми домашніми улюбленцями. І це дуже правильно, це дуже позитивно, тому що не кидають на призволяще», — зазначив Дяченко.
Після цього евакуйованих передають представникам військових адміністрацій або волонтерам, які допомагають із подальшим переміщенням. Частину людей забирають родичі.
«Швидко виїжджають до іншої локації, де вже люди передаються, ну, евакуйовані, так, передаються військовим адміністраціям, або волонтерами їдуть далі, або просто родичі забирають. Тобто саме навіть не процес, а саме головне зараз — час. І саме головне — це, як можна максимально швидко це все зробити», — наголосив начальник відділу комунікації поліції Донеччини.
Дяченко наголошує, що мешканцям прифронтових населених пунктів не варто відкладати евакуацію. За його словами, ситуація може змінитися настільки швидко, що евакуаційні групи вже не матимуть фізичної можливості потрапити до людей.
«Вся робота в прифронтових населених пунктах, або в тих, де дуже важка така ситуація, і, ну, майже обстріли 24 на 7, — це, напевне, дійсно, чому ми закликаємо: не потрібно зволікати з евакуацією. Тому що бувають випадки, коли кожний знищений населений пункт, в яких ми працювали, і, на жаль, які на даний час тимчасово окуповані, — ну, це, як, наприклад, Бахмут, це, як, наприклад, Авдіївка», — сказав він.
За словами поліцейського, перед евакуацією мешканців неодноразово попереджали про ризики. Водночас траплялися ситуації, коли людей забирали буквально в останні години, а інколи евакуаційна група вже не могла до них дістатися.
«Наставав той час, коли ми приїжджали, казали людям, що, будь ласка, не зволікайте, може настати така ситуація, що ми просто фізично вже не зможемо потрапити. І, на жаль, були такі моменти, коли от і на останніх хвилинах людей забирали. А були і ситуації, коли, на жаль, дійсно вже не мали фізичної змоги просто потрапити», — розповів Дяченко.
Окремою складністю є евакуація маломобільних людей із місць, куди транспорт уже не може доїхати. Тоді члени евакуаційної групи йдуть пішки, використовуючи візочки.
«Це одразу ж такий же самий приклад, як коли наша група потрапила під обстріл. Вони йшли пішки на евакуацію і вивозять в таких моментах людей на візочках. Маломобільних людей просто на візочках, щоб доправити умовно до локації, де знаходиться транспортний засіб», — зазначив Дяченко.
Він пояснив, що таким чином окремо перевозять людей та їхні речі, після чого доправляють їх до автомобіля.
«Просто висуваються пішки, поміщають людей на візочки, також інша складова — це речі також на окремий візочок, і оце пішки все довозиться, доставляється до транспортного засобу. Вже потім іде процес роботи з медеваками. Дуже величезна дяка також цим групам, з якими ми тісно співпрацюємо. Це вже подалі медичний супровід, тобто вже евакуація людей в належних умовах, у спеціалізованому транспортному засобі», — розповів поліцейський.
За його словами, поліція також має необхідне обладнання, зокрема ноші. Однак евакуація безпосередньо з прифронтових населених пунктів відрізняється від подальшого транспортування людей у безпечнішому районі.
«Так, ми теж маємо ноші, теж маємо умови покласти людину, але все одно праця тут на лінії фронту. Коли евакуація проводиться безпосередньо з таких населених пунктів, — це одне. А вже потім вже йде повний процес, коли умовно людина потрапляє в більш безпечне місце, перевантажуємось і вже потім з належним супроводом люди їдуть далі», — сказав Дяченко.
Водночас не всі люди погоджуються залишати свої домівки навіть тоді, коли населені пункти регулярно обстрілюють. Дяченко навів приклад евакуації трьох літніх жінок із Добропілля.
«Це були декілька заявок по евакуації з Добропілля, також там на той час, так як і зараз, дуже важка ситуація, також саме пов’язана з обстрілом. Тобто ворожі дрони керовані, авіабомби, дуже велика кількість. І от ми з групою поїхали туди і виїхали ні з чим, тому що в нас була заявка на три бабусі, на евакуацію трьох бабусь від рідних, і відмова категорично — ні. «Це мій будинок, я тут народилася, я тут помру». Це такі одні з фраз, які ми чули. І знаєте, от коли повернулися і нікого з собою не забрали, і просто так от навіть на вулиці зупинялися, бачили там одну-дві людини, їм пропонували. Ніхто не хотів, і в таких моментах дуже важко, коли ти виїжджаєш в такий небезпечний район і люди просто не погоджуються», — розповів начальник відділу комунікації поліції Донеччини.
Поліцейські також намагаються переконати людей за допомогою їхніх родичів. Зокрема, просять записувати відеозвернення з проханням погодитися на евакуацію.
«Навіть відеозвернення просимо в таких випадках, коли є вагаючі люди, які вагаються, просимо рідних, щоб вони записали такі невеличкі відеозвернення з проханням про евакуацію. Такий дієвий механізм, дуже часто він спрацьовує. Коли вже виїхали з Добропілля, ну як виїхали, це не просто така от прогулянка, вилетіли з цього населеного пункту. Тому що і туди заїжджали, дрон намагався вдарити, дрон уже на даху сидів, на щастя, не потрапив в нашу машину, за машиною вдарив, може, щось там не так спрацювало. Але нормально все обійшлося», — розповів поліцейський.
Після цього, за його словами, група поверталася фактично мовчки, оскільки не змогла виконати головне завдання — забрати людей.
За словами Дяченка, поліцейські також контролюють ситуації, коли родини з дітьми після евакуації можуть повернутися назад. Водночас він говорить про позитивну тенденцію: частина сімей залишає небезпечні райони самостійно, не чекаючи оголошення обов’язкової евакуації.
«Ми цей момент намагаємось контролювати — ці ситуації, коли родини з дітьми можуть повертатись. Але слід визначити позитивну тенденцію, що люди, які евакуюються, безпосередньо, так, родини з дітьми, вони розуміють», — зазначив він.
Він додав, що сім’ї, які мають власний транспорт або можуть скористатися допомогою родичів, часто виїжджають завчасно.
«Є окремий момент, коли люди, які мають змогу виїхати самостійно, або транспортний засіб є, або є там якісь можливості. Або за допомогою родичів виїхати, це роблять навіть самостійно, заздалегідь, і таких ситуацій дуже багато зараз у нас», — розповів Дяченко.
За його словами, мешканці бачать наслідки російських ударів і після загибелі чи поранення сусідів або знайомих самі ухвалюють рішення про виїзд.
«Навіть просто евакуація родин з дітьми, де не виїжджають навіть з тих територій, або з тих населених пунктів, де обов’язкова евакуація навіть не оголошена. Вони все це бачать на власні очі, бачать ту руйнівну силу, яка завдається там ударами керованих авіабомб. Це дуже потужний вид озброєння, який застосовують російські злочинці», — сказав він.
«І просто колосальне руйнування, вони це все бачать на власні очі, коли, на жаль, гинуть і травмуються їхні сусіди або знайомі, і це змушує приймати такі рішення. Або виїжджати самостійно, або звертатись за допомогою до представників військової адміністрації, обласної, місцевих, до нас, до ДСНС, до патрульної поліції, тобто до волонтерів», — додав Дяченко.
Він окремо відзначив роботу місії «Проліска», яка допомагає перевозити родини з дітьми та їхні речі з небезпечних районів.
Дяченко зазначив, що багато поліцейських на Донеччині самі є вимушеними переселенцями та втрачали житло через російську агресію. Це, за його словами, впливає на спілкування з людьми, яких вони переконують евакуюватися.
«Ми ж всі люди, ми всі, переважно більшість наших поліцейських, ми всі з Донеччини. Тобто ми всі самі — хто втратив свої будинки, своє житло. Деякі з поліцейських вже по декілька разів, коли були вимушені виїжджати з 2014 року, з тимчасово окупованих на той момент територій. І вже і вдруге, і втретє втратили свою домівку. Безпосередньо я особисто вже все втратив: зруйновано, знищене», — розповів він.
За його словами, власний досвід допомагає поліцейським пояснювати людям, що в умовах війни найважливішим є збереження життя.
«І от коли ми спілкуємося з людьми, то це також позитивно впливає, тому що ми для них свої, тому що ми самі розповідаємо, що так, це важко. Але життя — це головне, а особливо, коли це життя дитини. І, на жаль, доводиться нам розказувати ці трагічні приклади, трагічні ці події, які були в нас на території Донецької області. Коли внаслідок ворожих дронів гинули і травмувалися діти. Тобто це просто навіть жах», — наголосив Павло