Зелінський: Судді, які провалили оцінювання доброчесності, можуть отримати безстрокові призначення

Судді, чиї кандидатури роками залишалися без підпису президента через питання до їхньої доброчесності, тепер можуть отримати безстрокові призначення. Водночас механізми громадського контролю за такими суддями суттєво обмежені. А можливість їхнього звільнення наразі фактично залежить від того, чи вчинять вони в майбутньому дисциплінарний проступок.

Про це в етері Громадського радіо розповів адвокаційний менеджер Фундації DEJURE Антон Зелінський.

За його словами, проблема із призначенням окремих суддів є наслідком прогалин, які накопичувалися в українській судовій реформі протягом останніх 10–15 років. Він навів як приклад суддю, рекомендацію щодо якої свого часу надала ще Вища кваліфікаційна комісія суддів, сформована за часів президентства Віктора Януковича.

«Історія юридична настільки складна, що навіть не буду її переказувати. Це одна із тих прогалин, які були в судовій реформі за останні 10–15 років. Фактично рекомендацію цій судді дала ще стара-стара Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка там обиралася за часів Януковича. І сім років фактично подання про призначення судді лежало в адміністрації, в Офісі президента. І Зеленський з тих чи інших міркувань не призначав таких дуже проблемних суддів, до яких було багато питань щодо доброчесності, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання.

Цікаво, що паралельно Ізотова-Бакім вирішила таки спробувати свої сили пройти це оцінювання і провалила його у 2024 році. Там за нею тільки два голоси пролягли. Із усіх кураторів так званої судової системи Зеленського — Рябошапка, Смірнов і Мудра — остання таких суддів не давала президенту на підпис. Хоча він мав би це робити чисто церемоніально і не мав би, начебто, такого фільтра — хочу чи не хочу підписувати. Але все-таки, з огляду на бекграунд цих суддів, їх там було кілька десятків, він їх залишав без підпису. Після того, як в рамках операції НАБУ і САП Ірину Мудру фактично взяли під варту, оголосили їй про підозру, Зеленський вирішив, що не буде розбиратися, хто там із суддів доброчесний, хто недоброчесний. І ми бачимо, що у вересні абсолютно всіх почав підписувати», — розповів Антон Зелінський.

Зелінський вважає, що внаслідок цього судді, які мають проблемний бекграунд і не пройшли кваліфікаційне оцінювання, можуть повернутися до судової системи. За його словами, особливу проблему становить те, що йдеться про безстрокові призначення.

«І фактично мажори часів Януковича, які лежали на підписі сім років, які провалили оцінювання, але хакнули систему за допомогою скандальних рішень Верховного суду, зараз повернуться в систему. Це безстрокове призначення, тобто судити вони будуть до 65 років, а перевіряти їх дуже проблемно. Тому що наша Верховна Рада, так сказати, удосконалила закон про перевірку декларацій доброчесності таким чином, що перевірити її зараз неможливо. Тому що оці декларації доброчесності відсутні в публічному доступі. Тобто ми з вами навіть не можемо поскаржитися на суддю. Тобто єдиний механізм, який може призвести до звільнення таких суддів, — що вони щось у майбутньому зроблять таке, що стане предметом дисциплінарної відповідальності. Тобто така можливість зараз скоріше теоретична», — зазначив адвокаційний менеджер Фундації DEJURE.

Зелінський наголосив, що доброчесність є не суб’єктивним поняттям, а однією з конституційних вимог до судді. Під час кваліфікаційного оцінювання цей критерій перевіряють за визначеними показниками.

«Вища рада правосуддя, яка відповідає за подання про призначення і звільнення суддів, розробила спеціальні єдині індикатори доброчесності. Де доволі детально розписано, що ж це таке, яка поведінка суддів вважається доброчесною, недоброчесною. І фактично, якщо спростити, це такий собі кодекс суддівської етики, який, коли суддя або кандидат на посаду судді порушує, він тоді вже вважається таким, що не відповідає критерію доброчесності. Перевіряє його зараз Вища кваліфікаційна комісія. Це такий орган, де сидить 16, наприклад, суддів або суддів у відставці, також представники, науковці, адвокати та інші, і вони ухвалюють рішення. Їм допомагає Громадська рада доброчесності, яка, власне, і шукає всю цю інформацію у відкритих і закритих джерелах. Оскільки є в громадськості цього органа доступ фактично до всього суддівського досьє і до всього, що відомо про суддів», — пояснив Зелінський.

Говорячи про критерії доброчесності, адвокаційний менеджер Фундації DEJURE окремо зупинився на історії судді Лідії Ізовітової та її доньки. Водночас він зазначив, що людина не може автоматично нести відповідальність за дії своїх родичів. Однак суспільство має враховувати можливий вплив та обставини кар’єрного просування.

«Звісно, не може особа нести відповідальність за якісь вчинки родичів, друзів і так далі. Але ми бачимо цей вплив, коли Ізовітова Лідія була впливовою чиновницею часів Януковича, що її дочка потрапила до престижного Харківського окружного адміністративного суду. І буквально через два роки, знову ж таки, за часів Януковича стала заступником голови цього суду. Таке, в принципі, нереально без якогось покровительства зверху. І ми розуміємо, що це все-таки допомога була матері. А за суддю краще кажуть її рішення. І це рішення — це заборона мирних зібрань у Харкові. Навіть одна із сторін, щодо якої була ця заборона, показувала потім, що насправді вони не подавали навіть звернення до органу місцевого самоврядування. Тому не зрозуміло, на підставі чого була здійснена така заборона.

Імовірно, це було якраз під час Революції гідності, такий штучний позов для того, щоб заборонити абсолютно всім, в усіх місцях, на необмежений строк проводити мирні заходи і протести», — сказав Антон Зелінський.

За словами Зелінського, навіть реформовані за участю міжнародних експертів органи судової влади не гарантують стовідсоткового відсіювання недоброчесних кандидатів. Водночас він вважає, що участь міжнародних експертів допомагає зменшити можливості для впливу на членів комісій.

«На жаль, навіть реформовані за участю міжнародних експертів органи, як Вища кваліфікаційна комісія і Вища рада правосуддя, не дають 100% результату, що всіх недоброчесних відсіюють. Але, звісно, працюють краще за попередників, і тут мені здається, що ще більше треба залученість міжнародних експертів, не тому, що вони розумніші за українців. А тому, що на них впливати набагато важче і їхні сім’ї не живуть в Україні. Тому що ми знову ж таки з тих самих плівок НАБУ і САП, щодо віцепрем’єрки колишньої Стефанішиної, бачили, як вона дзвонила і писала в різні комісії українським членам і розповідала, за кого бали давати, за кого не давати, кого підтримати і пропускати далі. Тому, щоб такого впливу не було, якраз і треба залучення цих міжнародних експертів», — наголосив Зелінський.

Окремою проблемою адвокаційний менеджер Фундації DEJURE назвав Верховний суд. За його словами, під час реформи 2016–2019 років до нового Верховного суду перейшли керівники та судді ліквідованих судів, створених раніше.

«Друга проблема — це Верховний суд. Його фактично ніколи з тими самими міжнародними експертами і не вибирали. Це була реформа 2016–2019 року, коли ліквідували старі суди, спеціалізовані, які були створені за часів Януковича і фактично виконували його всі забаганки. Їх вирішили після Революції гідності прибрати і зробити такий новий сяючий Верховний суд. Тільки проблема в тому, що всі керівники цих старих ліквідованих судів тоді перекочували в новий Верховний суд. І бачимо купу скандалів, починаючи від ексголови Всеволода Князєва, якого спіймали на рекордному хабарі для судової системи — 27 мільйонів доларів. Купа там керівників було з російськими паспортами, з непоясненим майном, і зрозуміло, що цей орган потрібно очищувати», — заявив він.

На думку Зелінського, проблема полягає також у тому, що рішення Верховного суду можуть впливати на результати дисциплінарних процедур щодо інших суддів.

«Чому? Тому що коли суддів навіть звільняють, вони подають скаргу до Верховного суду, і Верховний суд пачками їх поновлює назад. І в нас таке коло порочне, коли суддів звільняють, поновлюють, і держава їм платить компенсацію. Якщо ми зараз не очистимо і не доберемо нормальних суддів до Верховного суду, то це коло буде повторюватися і повторюватися. В нас вже кілька прикладів було в різних юридичних спорах, коли Верховний суд ставав саме на сторону своїх колег, суддів, і ця проблема ніяк не вирішується», — підсумував Антон Зелінський.