Ілюстративне фото/Зенітно-ракетний комплекс Patriot. Фото: Raytheon Technologies.
Україна досі залежить від постачання ракет-перехоплювачів для систем протиповітряної та протиракетної оборони від партнерів. Європейські комплекси не можуть повністю замінити американські Patriot.
Про це в етері Громадського радіо розповів оглядач порталу «Мілітарний» Вадим Кушніков.
За його словами, основою української протиракетної оборони залишаються американські комплекси Patriot різних модифікацій. Проте питання регулярного постачання ракет до них зі США досі не вирішене.
Серед європейських альтернатив є франко-італійські комплекси SAMP/T, які можуть доповнити Patriot, але наразі не здатні повністю їх замінити.
«Якщо подивитися на загальну екосистему засобів, які сьогодні перебувають на озброєнні Повітряних сил України та інших компонентів, відповідальних за протиповітряну оборону. То можна побачити, що основу саме протиракетної оборони становлять американські комплекси Patriot різних модифікацій. Від старішої PAC-3 до найсучасніших версій. Проте питання ритмічного забезпечення цих комплексів з боку Сполучених Штатів Америки досі не вирішене», — зазначив Кушніков.
Він пояснив, що альтернативою американським системам можуть бути європейські комплекси SAMP/T, відомі також як MAMBA. Їх розробляє європейський консорціум Eurosam, а на озброєнні вони перебувають у Франції та Італії. Водночас можливості передавання цих систем і необхідних для них ракет залежать не лише від виробництва, а й від політичних рішень партнерів.
«Проте тут ми також стикаємося з певними політичними аспектами. Наприклад, уряд Італії відкладає затвердження 13-го пакета військової допомоги, до якого мали увійти зенітні ракети Aster 30, що становлять основу комплексу SAMP/T», — розповів оглядач «Мілітарного».
За словами Кушнікова, Франція зі свого боку надала Україні ліцензію на виробництво подібних ракет-перехоплювачів. Однак навіть цей крок не дозволяє швидко покрити потреби української ППО.
«Франція посилила цю позицію, надавши влітку цього року ліцензію на виробництво подібних ракет-перехоплювачів в Україні. Проте, якщо подивитися на цей аспект, то він не вирішує поточних і нагальних потреб, які сьогодні має протиповітряна та протиракетна оборона України», — наголосив експерт.
Окремою проблемою залишається постачання ракет до американських комплексів NASAMS. За словами Кушнікова, затримки стосуються не лише боєприпасів для Patriot. А й ракет AIM-120 AMRAAM, які спочатку розробляли для авіаційного застосування, а згодом адаптували для наземних пускових установок.
Однією з альтернатив у цьому сегменті є європейські системи IRIS-T різних модифікацій.
«Ми бачили повідомлення Володимира Зеленського про те, що американські партнери затримують постачання не тільки ракет до комплексів Patriot. А й ракет до NASAMS. Основу озброєння NASAMS становлять ракети класу «повітря — повітря» AIM-120 AMRAAM, які адаптували для використання із наземних пускових установок. У цьому класі ми бачимо альтернативу у вигляді європейських систем. Які використовують ракети IRIS-T різних модифікацій — від IRIS-T SLS до SLM та SLX», — пояснив Кушніков.
Він звернув увагу на те, що європейські виробники збільшують обсяги випуску ракет IRIS-T. За його даними, у 2025 році їхнє серійне виробництво досягло приблизно 2000 одиниць на рік. Водночас експерт наголошує, що потреби України залишаються значними через кількість засобів ураження, які Росія застосовує проти неї.
«На сьогодні це ті комплекси, які передають Україні, і тут ми бачимо певні позитивні моменти. Якщо говорити про серійне виробництво ракет IRIS-T, то у 2025 році його обсяги досягли рівня 2000 одиниць на рік. Проте, на жаль, кількість засобів ураження, які ворог застосовує проти України, значно вища. Крім того, йдеться про комплекси середньої та меншої дальності, які, на жаль, не мають можливостей протиракетної оборони», — сказав оглядач «Мілітарного».
Водночас ракети Aster 30, які використовують комплекси SAMP/T, можуть посилювати саме протиракетну оборону. За словами експерта, у 2025 році їхнє серійне виробництво становило близько 150 одиниць, із перспективою подальшого зростання.
Кушніков наголошує, що питання забезпечення України ракетами-перехоплювачами потрібно розглядати у двох площинах. Покриття нагальних потреб і нарощування власного виробництва.
У короткостроковій перспективі Україна змушена звертатися до партнерів. Які мають готові запаси боєприпасів і можуть передати їх для використання українською ППО. Водночас розширення виробництва ракет за кордоном потребує часу.
«Це справді слушне питання, проте його варто розділити на декілька складових. Перша — це нагальні потреби, які ми мусимо закривати тут і зараз. І тут, на жаль, ми стикаємося з тим, що маємо звертатися до наших партнерів. До тих країн, у яких є наявні запаси і які можуть передати ракети безпосередньо для використання в Україні», — пояснив експерт.
За його словами, у США вже роблять кроки для збільшення виробництва ракет PAC-3 для Patriot. На початку 2026 року Пентагон і корпорація RTX уклали рамкову угоду щодо розширення виробничих спроможностей. Ідеться про збільшення випуску до 2000 ракет. Однак реалізація цих планів розрахована на тривалий період — до 2030 року.
«Що стосується виготовлення нових одиниць, то тут ми також бачимо певний прогрес. Якщо говорити про виробництво у Сполучених Штатах, то йдеться саме про версію PAC-3. На початку цього року ми бачили укладений рамковий договір між Пентагоном і корпорацією RTX щодо збільшення загальних спроможностей серійного виробництва та доведення їх до 2000 одиниць. Але це не перспектива найближчого часу: реалізацію цих планів заплановано до 2030 року», — зазначив Кушніков.
Окремо експерт прокоментував перспективи ліцензійного виробництва ракет-перехоплювачів в Україні.
«Якщо говорити про інші аспекти, зокрема ліцензійне виробництво, то ми бачили багато різних спекуляцій. Наприклад, що виробники бояться, що Україна зможе створити дешевшу ракету-перехоплювач і таким чином конкуруватиме з ними під час закупівель. Як для Сполучених Штатів, так і для інших операторів подібних систем. Проте сьогодні ми чітко бачимо, що це питання вирішується виключно в політичній площині. Інших обставин, які б пояснювали конкретні технічні обмеження або фактори, що фізично не дозволяють розгорнути подібне виробництво в Україні, ми наразі не бачимо», — підсумував Вадим Кушніков.