Гендерний баланс у місцевих радах залишився незмінним попри війну, — дослідження

Частка жінок у місцевих радах України з 2020 року практично не змінилася і становить у середньому 37%. Водночас частина депутаток складає мандати або планує це зробити. Серед причин — обмеження на виїзд за кордон, відчуття інституційного паралічу в громадах поблизу фронту, накопичене виснаження та особисті обставини.

Про це в етері Громадського радіо розповіла аналітикиня Громадського альянсу «Політична дія жінок», випускниця програми GRÓ GEST Дарина Завгородня.

За її словами, одне з головних відкриттів дослідження — попри повномасштабну війну співвідношення жінок і чоловіків серед депутатів залишилося практично незмінним.

Дослідниці проаналізували склад місцевих рад станом на березень 2020 року, 23 лютого 2022 року та березень 2026 року.

«Насамперед перша важлива річ, яку фіксує наше дослідження, — це те, що відсоткове співвідношення чоловіків і жінок у місцевих радах насправді не змінилося. Ми думали, що, ймовірно, воно змінилося, але насправді це не так. Ми проаналізували склад місцевих рад станом на березень 2020 року, на 23 лютого 2022 року і на березень 2026 року. І бачимо, що як у 2020 році, так і зараз у середньому маємо 37% жінок», — розповіла Дарина Завгородня.

Вона уточнила, що на різних рівнях місцевих рад є певні відмінності, однак загальна пропорція залишається сталою. Натомість змінилася загальна кількість депутатів — мандати складали як чоловіки, так і жінки.

«Звісно, є відмінності на кожному з рівнів рад, але загалом відсоткове співвідношення не змінюється. І це дуже важливо розуміти. Змінилася саме чисельність, тому що і чоловіки, і жінки складали свої мандати. Тобто зараз у нас менше і чоловіків, і жінок, але відсоткове співвідношення залишається сталим», — пояснила аналітикиня.

Дослідження мало кількісну та якісну складові. Окрім аналізу чисельності й відсоткового співвідношення жінок та чоловіків у місцевих радах, дослідниці спілкувалися з колишніми депутатками. А також із жінками, які нині перебувають у процесі складання депутатських повноважень.

За результатами цих розмов визначили чотири основні групи причин, які впливають на рішення жінок залишити місцеву політику.

Першою причиною стали обмеження на виїзд за кордон. У певний період діяла постанова, яка ускладнювала виїзд депутатів місцевих рад за межі України. Для частини жінок це стало суттєвою перешкодою. Адже вони мали потребу вивозити за кордон дітей або родини, займатися міжнародною адвокацією чи волонтерською діяльністю.

Водночас Завгородня наголосила, що ця постанова вже не діє: вона втратила чинність у серпні 2025 року.

Другою причиною стало відчуття інституційного паралічу. Особливо це стосується громад, наближених до зони бойових дій, де безпекова ситуація суттєво обмежує можливості місцевої влади.

«У деяких громадах, особливо тих, які розташовані близько до зони бойових дій, через безпекову ситуацію місцеві ради втратили відчуття здатності впливати на те, що відбувається. Тобто депутатки опинялися в ситуації, коли формально вони залишалися представницями місцевої влади. Але фактично не завжди могли реалізовувати свої повноваження та впливати на процеси у громаді», — розповіла Завгородня.

Третім фактором стало накопичене виснаження. За словами аналітикині, депутатки місцевих рад працюють уже близько шести років, а їхня діяльність на місцевому рівні не оплачується.

До цього додаються економічна вразливість, безпекові ризики та особисті й сімейні обставини.

«Насправді аспектів багато. Ми не досліджували їх кількісно, тому не можемо сказати, наскільки той чи інший фактор поширений більше або менше. Але кожен із них певною мірою вплинув на рішення жінок», — пояснила вона.

Дарина Завгородня зауважила, що на основі зібраних даних неможливо визначити точну кількість жінок, які залишили місцеві ради. Саме через власне рішення скласти повноваження.

На кількісний склад рад вплинули й інші процеси, зокрема заборона проросійських партій. А також окупація частини громад та зміни адміністративно-територіального устрою.

«Ми досліджували різні рівні місцевих рад. Але на основі цих даних не можемо сказати, скільки конкретно жінок склали свої мандати. Ситуація значно складніша, адже була також заборона проросійських партій, деякі громади опинилися в окупації, відбулися зміни територіального устрою. Є багато інших причин, через які змінився кількісний склад рад. Але ми чітко бачимо, що гендерне співвідношення — 37% жінок і 63% чоловіків — не змінилося», — наголосила аналітикиня.

Одним із головних висновків дослідження, за словами Завгородньої, є те, що складання депутатського мандата не означає втрату жінкою політичної активності. Чи здатності впливати на суспільні процеси.

«Одна з наших основних центральних ідей за результатами всього дослідження полягає в тому, що жінки не втратили політичну участь і не втратили свою політичну агентність. Вони тимчасово її перевели в інші формати. Зараз ці жінки залишаються дуже активними у громадській сфері, займаються громадською діяльністю. Деякі з них очолюють благодійні фонди, гуманітарні організації. І це неймовірно важливо», — зазначила Завгородня.

На думку аналітикині, важливо створити умови, за яких ці жінки зможуть повернутися до формальної політики під час першого повоєнного виборчого циклу.

«Нам потрібно створити умови й бути впевненими, що ці жінки в першому повоєнному виборчому циклі будуть готовими повернутися у формальну політику. А також бути в тих місцях, де все ж таки ухвалюють рішення. Тому що їхня активність нікуди не зникла. Вони продовжують працювати для своїх громад, просто зараз роблять це в інших форматах», — наголосила вона.

Серед рекомендацій дослідниць — законодавчий захист від сексизму та гендерної дискримінації. А також збереження гендерних квот на всіх етапах виборчого процесу, підготовка жінок до повернення у формальну політику.

Зокрема, аналітикиня згадала законопроєкт №11300, який передбачає запровадження поняття сексизму. І має на меті захистити майбутніх кандидаток і кандидатів від дискримінації за гендерною ознакою.

«Одна з наших рекомендацій — це, наприклад, законопроєкт №11300, який вводить поняття сексизму. Він має на меті захищати майбутніх кандидаток і кандидатів та запобігати дискримінації за гендерною ознакою. Також ми говоримо про те, що важливо захищати депутатські мандати й забезпечити дію квот на всіх етапах виборчого процесу», — розповіла Завгородня.

Вона пояснила, що гендерні квоти вже продемонстрували ефективність на попередніх місцевих виборах. Однак важливо не допустити ситуацій, коли жінок спочатку залучають до партійних списків, а після виборів вони складають мандати.

«Це недопустимо. Тому квоти мають бути захищені на всіх етапах виборчого процесу. Також важливою є підготовка жінок до повернення у політику», — наголосила аналітикиня.

За її словами, від відходу жінок із місцевих рад втрачають передусім самі громади. Адже позбуваються представниць, які відстоювали інтереси мешканців і мали досвід роботи над розвитком територій.

«Місцева громада втрачає багато. Насамперед — тих, хто представляв її інтереси саме в тих місцях, де ухвалюють рішення. Громада втрачає якісних експерток, які відстоювали її інтереси, мали хороші наміри та хотіли розвивати свою громаду. Тому дуже важливо не допустити, щоб громади втрачали цих людей», — підсумувала Дарина Завгородня.