Світлана Паніна: Наші діти з іншого тіста. Стереотипи про те, якими повинні бути дівчата, а якими хлопці, хто має займатись якими професіями торкнулись їх набагато менше, ніж нас, проте вони є. Доволі часто дівчата соромляться проявляти себе в якихось технічних професіях не тому, що у них є якісь стереотипи, а тому, що стереотипи є в дорослих щодо того, чим вони повинні займатися.
Наші зв’язки з дітьми набагато глибші, ніж їх якась матеріальна залежність. Це глибокий зв’язок і прив’язаність. Вони потребують нашого батьківського схвалення. Навіть для нас у 40 років важлива думка мами про той чи інший вчинок.
Не можна шантажувати дитину тим, що він має отримувати просто тому, що ми її батьки й зобов’язані про неї піклуватись до 18 років. До 21-23 років, якщо людина вчиться, ми теж маємо допомагати матеріально. Це наш обов’язок і це те, чого ми не маємо права позбавити. Що ж стосується усіляких дорогих речей — це вже наша відповідальність.
Я кажу батькам завжди починати з себе і практично не працюю з дітьми. Найефективнішим вкладенням сил, засобів та всього іншого є інвестиції у себе. Якщо мені дуже хочеться повісити фотографію сина-юриста або його спортивні кубки, то виникає питання, чого досягла я? Чи не поставила я хрест на своїй кар’єрі, бажаннях, досягненнях.
Коли ми починаємо хотіти за дітей, відбувається дві страшні речі:
Мозок формується до 25-30 років, тобто людина, яка отримала диплом, ще продовжує формуватись. Тому іноді, вже отримавши освіту, людина може спробувати перевчитись. Можна отримувати другу вищу освіту, повністю змінити сферу діяльності. Батькам варто скористатись цією паузою, коли про дитину можна не так багато турбуватися і визначитися, чим ви хочете займатися. Знайти собі справу до душі, яка приноситиме і радість, і гроші можливо у будь-якому віці.
Це ніби похвала дівчинки, але означає по суті, що поведінка дівчинки має підпорядковуватись певним правилам, у той час, як поведінка хлопчиків – ні. Тут немає рівності. Хлопчик має право бути імпульсивним, агресивним, наполегливим, а жінка має бути поступливою. Усі ці послання потім переносяться у доросле життя. Хлопчики починають у майбутньому так ставитись до дівчат, жінок, своїх дружин. Мабуть, це якась менша цінність жіночих цілей, мрій, яка транслюється доволі часто. Люди часто навіть не усвідомлюють це.
Я займаюсь єдиноборствами, це вважається у нас не жіночою справою, хоча у Японії цим займаються хлопці та дівчата на рівних. Це викладають у школах як мистецтво. Усі ці стереотипи доволі шкідливі.
Водночас я бачу, як багато батьків з задоволенням проводять час зі своїми дітьми.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту