Лариса Денисенко: Бути смішними досі є викликом у суспільстві

НЕ ПОТРІБНО БОЯТИСЯ БУТИ СМІШНИМИ ТА НЕПОІНФОРМОВАНИМИ

— Людина часто керується стереотипами, якими керується суспільство. Суспільство ж говорить про те, що якщо тобі 40+, ти маєш родину, ти успішна людина у своїй професії, громадська діячка чи діяч, займаєшся політикою, ти маєш відповідати цьому образу.

Ми й дітям не хочемо дозволяти бути смішними. Бути смішним чи смішною досі є викликом у суспільстві. Не бути блазнем, тому що бути саркастичним памфлетистом або памфлетисткою могло тягнути за собою ув’язнення, а бути блазнем при дворі — це абсолютно інша історія. Я хочу, щоб над цими речами люди замислювалися.

— Дозволити собі бути смішним, визнати якусь помилку, це теж певний ступінь свободи.

— Звичайно. Я набагато краще сприймаю людей, які говорять, що не знають чогось і будуть вдячні, якщо я покажу, де про це прочитати, або поясню.

ХТО ТАКІ НЕЙМОВІРНІ ЖІНКИ

— Будь-яка людина, яка долає стереотипне ставлення до себе, котра повстає проти насильства, для мене є людиною, яка надихає, котра змінює систему, виборює права не тільки для себе, а й для інших. Я не хочу зараз прив’язуватися до конкретних постатей і прізвищ, тому що їх дуже багато, і тих, хто зараз працює і говорить разом зі мною, і тих, хто вже залишилися в історії, але дуже багато зробили.

Я дуже вдячна зусиллям видавництв «Видавництво» і «Книголав» за серію книжок «Це зробила вона» і «Сила дівчат». Мені видається, що це дуже круто, тому що дуже часто жіночі зусилля губляться серед чоловічого напору. Колись це було абсолютно природно: ніхто не замислювався над тим, а чому її там немає. А зараз ми намагаємося реанімувати, повитягати, реставрувати всю цю історію. Ми бачимо, що на фресках проступають лики не тільки Богородиці, не тільки великомучениць, а й жінок, які дуже багато робили для того, щоб і наші з тобою голоси зараз лунали гучно.

СЕСТРИ У ПРАВІ

— «Сестри у праві» — це твій мем?

— Мій. Для мене неймовірною цінністю виявилася ідея, котра ніби завжди була на поверхні для мене. Я постійно думала: давайте щось таке зробимо для жіночої юриспруденції. Але за мене це зробили інші люди й долучили мене до цього руху. Це Галина Федькович та Христина Кіт, мої колежанки, адвокатки зі Львова, які тривалий час займалися тим, що допомагали та підтримували жінок, які повстали проти домашнього насильства. Коли вони сказали «Слухай, а давай зробимо жіночий рух серед юридичної спільноти та об’єднаємо жінок з різних галузей і сфер з професійного життя, яким цікава ідея рівноправ’я та боротьби за жіночі права, подолання домашнього насильства, дискримінації й стереотипів», я неймовірно зраділа, долучилася до цього руху і стала співзасновницею асоціації жінок-юристок України «Юрфем».

Мені подобається, що ми розвиваємо наставництво і менторство, спілкуємося зі студентками, і наша сестринсько-професійна підтримка дуже багато важить для тих дівчат, котрі усвідомлюють, що одна, можливо, я дуже сильна, але коли мені треба підсилитися, я знаю дуже простий спосіб і знаю персонально людей, до яких я можу звернутися.

ЧОМУ НЕ ПОТРІБНО БОЯТИСЯ СЛОВА «ФЕМІНІЗМ»

— «Фуріїзація» фемінізму особливо стосується того, як деякі радикальні сили, політичні сили, релігійні сили використовують фемінізм як течію за вирівнювання прав жінок і підтягування їх до прав людини-чоловіка, вважають, що це фактично фізичний наступ на чоловіків, на етику, на протокол, на культуру, але не вважають, що це боротьба зі стереотипами й намагання відтворити паритетні стосунки всюди.

Я більш ніж впевнена, що демократичні рухи та демократія ствердилися і розвиваються завдяки тому, що з’явилися феміністичні рухи у світі, що жінка здобула право голосувати.

«МАЙЯ ТА ЇЇ МАМИ»

— Коли я писала цю книгу, я не закладала в неї скандальність, думала, що вона дуже м’яка, можна було написати щось показово-демонстративне. Коли я прочитала про цей текст, що це сексуальний посібник для лесбійок, я просто на мить завмерла, а потім стала сміятися.

Тоді була дуже велика увага медіа через скандал. Я зачитувала один абзац з тієї книги та замовкала. Я кажу, що прочитала те, що деякі люди означили як маніфест, демографічну кризу та заклик до гомосексуальності. Ви тут це бачите? Таню, всі люди казали «ні» і думали, що там, можливо, є щось ще, а там немає, це фінал книжки. Там розповідається про різні моделі родин.

Розмову слухайте у доданому звуковому файлі.

Програму виготовлено за сприяння Канадського Фонду підтримки місцевих ініціатив