Гостя — медична психологиня, травмотерапевтка, консультантка з питань сексуального і репродуктивного здоров’я Оксана Степанюк.
Оксана Степанюк: З одного боку, про домашнє насильство багато розповідають, але іноді дуже важко навіть самому собі зізнатися, що це відбувається зі мною, побачити всі ознаки. Я, напевно, зверну увагу, перш за все, на психологічне насильство. Тому що насильство буває різних форм: є економічне, сексуальне, фізичне та психологічне. Але психологічне супроводжує всі інші форми насильства. І, як правило, з нього все починається. Це те, що ми, як правило, часто пропускаємо.
Якщо це відбувається з вами, чи тими людьми, які вам дорогі — говоріть про це, знаходьте людину, якій ви можете довірити, гарячі лінії.
Як правило, одна з причин насильства — це те, що людина, яка його вчиняє (вона в нас юридично носить назву кривдника), не знає, яким чином по-іншому задовільняти свої потреби, бажання. Через це людина отримує зростання незадоволення, накопичення внутрішньої напруги. Ми часто це порівнюємо з кулькою, яка надувається, надувається, і от-от лусне. Потім стається вибух — сварка, крики, фізичне насильство чи удар.
Як правило, цей вибух наче приходить до очищення емоційного контейнера кривдника, тобто людині стає умовно легше, вона розкаюється у своїх діях, своїх вчинках, просить вибачення і обіцяє, що такого більше не повториться. Наступає період «медового місяця», коли людина прикладає таких зусиль, для того, щоб насильство не повторилося знову. Але через те, що ця ситуація з вибухом не вирішила першочергової потреби, то знову через певний період починає накопичуватись напруження до — наступного вибуху.
Таким чином відбувається цей цикл кола насильства:
Тетяна Трощинська: У нас досить часто кажуть: «Та ні, в нашій культурі то сваряться, то миряться. У нашій культурі не варто про це говорити». Ми дуже багато речей пояснюємо культурою, або традицією.
Оксана Степанюк: Так, на жаль. Але є традиції, від яких я почуваюся у безпеці, в надії, добробуті. У нас наближається Різдво, є традиція коляди — це прекрасна традиція, давайте її збережемо. А традицію стусанів… Я не розумію, навіщо нам зберігати те, що приносить нам біль, страждання і незадоволення. Краще це залишити в минулому. Це можна змінювати, є багато прикладів про те, як можна змінювати, досвід інших країн…
В Україні з 2018 року існує програма в новому форматі «Для кривдників». Чудова розробка, просто унікальна.
У кожному населеному пункті, фактично, є спеціалісти, які навчені проводити цю програму. Її суть в тому, що, якщо ми покараємо кривдника (випишемо штраф, або відправимо на громадські роботи, або посадимо в тюрму), то це не змінить його поведінки.
Програма розрахована на індивідуальну, або групову роботу з психологом чи психотерапевтом, який знає, як її проводити. Людина може самостійно звернутися з таким запитом до Центрів соціальних служб, якщо вона відчуває, що в неї є проблеми з агресією.
Ознаки агресора:
Ті люди, які пройшли програму повністю (а це мінімально 20 занять з психотерапевтом), змінюються.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS