Олександр Коваленко: Через деякий час ми побачимо, чого нам чекати, бо це могли бути не тільки Shahed-136, але й Arash чи Mohajer.
Всі зараз звертають увагу на те, які літаки прилітають до московського аеропорту з Тегерану, але насправді треба звертати увагу і на те, що привозять морем з Ірану. Я маю на увазі використання шляхів через Каспій з Тегерану. Відомо, що вони мають можливість заходити до портів в Махачкалу, а звідти — на Астрахань чи Ростов-на-Дону. А морськими шляхами можна транспортувати значно більше. І якщо ми кажемо про балістичні ракети, то набагато зручніше здійснювати їх транспортування саме морськими шляхами. Адже балістична ракета — це досить габаритний вантаж. І можна зрозуміти, що саме ракети перебувають на борту літака, коли їх розвантажують. З морськими шляхами ситуація інша, це транспортування може відбуватися в контейнерах, і що в них перебуває, побачити неможливо.
Я не виключаю, що росіяни можуть використовувати Курську АЕС для того, щоб під її захистом здійснювати пуски БПЛА в напрямку України або у перспективі здійснювати пуски балістичних ракет.
Олександр Коваленко: Є два важливі для росіян напрямки: Авдіївка-Бахмут і Вугледар. Біля Павлівки на вугледарському напрямку п’ять БТГ РФ були блоковані і понесли дуже серйозні втрати. Зараз там вони не можуть здійснювати наступальні дії.
На цих напрямках росіяни сконцентрували дуже потужні сили, адже вважають їх найбільш перспективними. Проте, попри серйозний наступальний потенціал, за чотири місяці росіянам не вдалося захопити ані Бахмут, ані Авдіївку.
Читайте також: Росіяни не розуміють, як таке можливо: вони б’ють з усіх видів зброї, а ми стоїмо — Фірсов про бої на Бахмутському напрямку
На Луганщині зовсім інший театр бойових дій. Там все більш перспективно. Особливо, якщо ми говоримо про напрямки Сватово, Кремінна. Білогорівка — це взагалі окрема історія, тому що Білогорівка мені починає нагадувати спроби росіян на Харківщині з Балаклеї здійснювати наступальні дії у напрямку Гусарівки. Вони постійно здійснювали наступальні дії, намагаючись захопити Гусарівку, але постійно несли втрати і їх потенціал зменшувався і нівелювався.
Зараз така сама ситуація: вони намагаються здійснювати наступальні дії на Білогорівку, але там у нас серйозна оборона, і росіяни постійно зменшують свій потенціал саме на ділянці Лисичанська і Сєвєродонецька. А Білогорівка — це вигідний трамплін саме для контрнаступу на цю агломерацію, і ми можемо казати, що якщо наш наступ буде вдалим, то локацію – Кремінна, Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк ми дуже швидко зможемо звільнити. Це розуміють у російському командуванні, тому вони кидають туди дуже багато своїх штурмових груп, але не можуть пробити оборону, яку зараз займають наші військові.
Читайте також: ЗСУ підірвали склад палива російської армії в окупованому селі на Луганщині (ВІДЕО)
Крім цього ми знаємо про контроль траси Сватове-Кремінна нашими Збройними силами. Що це нам дає? З північного напрямку Кремінна втрачає постачання сил та засобів. Тобто у них вже обмежений ресурс. Здійснення у цій локації вдалого контрнаступу Збройними силами України — це питання часу. Так само, як і біля Сватового, яке ЗСУ зараз намагаються обійти з півдня та півночі, формуючи умови для оточення. Тому у Сватовому може бути така сама ситуація, як у Лимані — у окупантів буде всього один шлях для втечі — на Старобільськ. І якщо вони не використають можливість втекти, то потраплять у повне оточення. Тому мені здається, що найближчим часом вони будуть тікати. Зрозуміло, що не завтра і не післязавтра, але, на мою думку, до кінця листопада — до початку грудня можуть бути сформовані умови для цієї втечі.
Олександр Коваленко: Виробництво гаубиці Д1 розпочалося у 1943 році та продовжувалося по 1949 роки. Їх було вироблено невелику кількість — трохи більше, ніж 2700 одиниць. Всього на збереженні у РФ до початку повномасштабного вторгнення в Україну їх залишалося до 700. Але все залежить від того, як вони зберігалися і в яких умвах. Деяка кількість з них — це музейні експонати, деякі зберігалися у незадовільних умовах та їх використовувати дуже небезпечно. Ті, які були на складах та центрах збереження, використовувати можна, якщо провести технічне обслуговування і ремонт. До них потрібні таблиці стрільб, інструкції до експлуатації, а цього немає.
Треба розуміти, що найновішій гаубиці 73 роки. За 73 роки навіть при досить добрих умовах зберігання є вплив на метал. Крім отого, майже всі ці гаубиці використовувалися, тобто ресурс їх гармат вже не такий, як на початку виробництва. Тобто є велика ймовірність, що цю гармату під час пострілу може розірвати. І гармату замінити не можна, адже в Росії є проблема відтворення зброї радянського зразку.
Росіяни зараз мають дефіцит артилерії у зоні бойових дій не тільки тому, що артилерію знищують, а й тому, що вона майже вся радянського зразку, в якої вже навіть до початку бойових дій було відпрацьовано ресурс стволів. І вони не можуть здійснювати більше 200-250 пострілів на добу без загрози розриву стволів. Тому ми бачимо, як їх рве. Така ж сама ситуація з танками, у яких ресурс пострілів навіть менший, ніж у артилерії. Тому тут проблема: якщо тебе не знищать контр батарейною боротьбою ЗСУ, то тебе може знищити твоя власна гаубиця.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS