Борис Херсонський — поет, перекладач і психіатр родом з Одеси. Починаємо розмову темою настроїв у місті та говоримо про те, що оприявнилося на місцевих виборах в Одесі — підтримання «своїх» та очікування на прихід «наших»
Продовжуємо розмову сюжетом життя україномовної культури в Одесі: одним із її епіцентрів є робота Галини Дольник і її «Книгарні-кав’ярні», що заходиться в Українському домі. «Коли щось робить інший майданчик, то нічого не виходить. Це стосується і зацікавленості одеситів проблемами культури, української культури зокрема», — вважає Борис Херсонський. Далі згадуємо Міжнародний літературний фестиваль, що в жовтні 2015 року сперше відбувся в Одесі під керівництвом німецьких кураторів: «На деяких читаннях було дуже багато слухачів — наприклад, на читаннях Жадана і Андруховича. На читання українських поетів прийшло більше людей, ніж на читаннях іноземних авторів», — згадує поет. Він підсумовує, що в Одесі втрачено традиції мультикультуралізму.
Борис Херсонський віднедавна почав працювати з українською мовою як поет, роблячи самопереклади з російської та пишучи тексти українською. «Я відчуваю себе комфортно як російськомовний український поет. Я знаю, що ніколи не писатиму українською так само, як пишу російською», — каже Борис Херсонський.