З нагоди старту проекту дискусій «Трансформації міста» говоримо про естетичний профіль пострадянських міст, зокрема Києва. В студії «Громадського радіо» — Діана Клочко (мистецтвознавиця, лекторка, керівниця видавничих проектів) та Наталія Синєпупова (засновниця та керівниця School of visual communication).
Починаємо розмову темою Києва як міста, де по-європейськи комфортно жити, і де можна досліджувати, яким чином приживаються європейські урбаністичні практики. «Київ тривалий час позиціонували як третє місто — після Москви та Петербургу. Поставити його в контекст Відня, Праги чи Варшави було складно. Також його не порівнювали зі Стамбулом. Контекст не той», — говорить Діана Клочко і додає, що варто звернути увагу на цілком європейські практики функціонування міста, його прикрашання, види дозвілля в ньому тощо.
«Треба вести не свою окремо індивідуальну бесіду, а бути в контексті глобальних тем, вирішуючи локальні проблеми водночас. Дизайнер має вивчати задачі та пропонувати їх розв’язання», — Наталія Синєпупова говорить про роботу дизайнера в місті, де важливий діалог із іншими фахівцями — урбаністами, культурологами, архітекторами.
Окремо згадуємо про модні тепер у просторі Києва мурали, що створено запрошеними художниками на стінах будинків у центрі міста. «До муралів не можна зводити все. Методологій і технологій того, як змінити простір, в світі існує дуже багато, а у нас усе зосередилося тільки на малюванні стін. Але ж справа не тільки в стінах. Міський простір дуже захаращений — ідеться також про його очищення. Наприклад, облуплена стіна, яка несе на собі шар тиньку 18 століття, для мене є щастям — я можу поглядом доторкнутися до 18 століття. Це шматочок Венеції. Мурал його закриє», — зауважує Діана Клочко, підкреслюючи велику кількість візуального сміття в Києві.
«Поява муралів типова для української культури, де частиною семантики є підвищена увага до декору та прикрашання», — додає Наталія Синєпупова. За її словами, молодим дизайнерам варто пояснювати, що існує не тільки форма, але й функція: «Всі рішення є балансом між смислом, формою та функцією».
Програма виходить за підтримки доброчинців Спільнокошту.