Юрій Іздрик про «Нафтогаз» та українську ідентичність

Ірина Славінська розпитує Іздрика про перетворення української ідентичності та слухає вірш “Нафтогаз” – про нафту, газ і не тільки.

 

 

Нафтогаз

усе що можливе – можливе в усіх варіантах
усе неможливе трапляється тільки раз
немов хтось над нами розставив незримі пуанти
а хтось з-під землі привідкрив потаємний лаз

усе нереальне насправді виказує справжнє
усе що реальне – реальне не так щоби аж
ніколи й нічого не скажеш напевно й назавжди 
а фото пейзажу завжди витісняє пейзаж

ми дійсні з тобою допоки ще діється дія
ми справжні й можливі як кожен найменший шанс
і вже несуттєво – зуміємо чи не зуміємо
утримати хвилю і шанс перевтылити в транс

і вже неважливо що вічність для нас неможлива
і не принципова примарна реальність удвох
в містерії цій найсуттєвіші – миро й олива
бо в скромних дарах незрадливий ховається бог

бо в небі – пуанти
а в грунті речей – коридори
і все це було вже і ще воплотиться не раз
ми гонимо хвилю 
а хвиля жене нас угору
і пульс наш подвійний викачує нафту і джаз