Ви — адвокат своєї дитини: як ваше ставлення допомагає їй соціалізуватися
12.08.2025 18:00
Соціалізація — це не просто можливість вийти з дому. Це взаємодія, комунікація, право бути частиною суспільства і мати право вибору. Для сімей, які виховують дітей з інвалідністю, це може бути складним шляхом, але це надзвичайно важливий процес як для дитини, так і для родини загалом.
У новому випускові «Борці, що здобувають світ» — практичні поради, як допомогти вашій дитині соціалізуватися.
Гості:Рада Кішка, громадська діячка, волонтерка, кураторка родин в яких є діти з інвалідністю та Олеся Яскевич, засновниця та очільниця ГО «Бачити серцем».
Ведуча ГР Тетяна Курманова, Олеся Яскевич, засновниця та очільниця ГО «Бачити серцем» та Рада Кішка, громадська діячка, волонтерка, кураторка родин в яких є діти з інвалідністю. Фото ГР
Що таке соціалізація та чому вона важлива?
Соціалізація — це набагато більше, ніж просто відвідування школи чи реабілітаційних центрів. Це можливість вести «звичайне життя»: ходити в кіно, в гості, гуляти в парку. Це взаємодія у звичайних процесах, що дозволяє дитині відчувати себе частиною суспільства.
Важливо пам’ятати, що соціалізація — це процес взаємодії між родиною та суспільством, а не лише відповідальність когось одного. Вона включає готовність батьків відкриватися світові, розповідати про свою дитину як про частину сім’ї та суспільства, але насамперед — як про дитину.
Олеся Яскевич, засновниця та очільниця ГО «Бачити серцем». Фото ГР
Багато батьків, особливо на початку шляху, стикаються зі страхом вийти з дому. Суспільство не завжди готове приймати людей з інвалідністю, а батькам потрібно спочатку самим прийняти діагноз. Проте, чим раніше ви почнете соціалізувати дитину, тим краще.
Починайте змалку. Коли дитина маленька, оточення сприймає її як дитину, і вам легше адаптуватися та знайти потрібні слова для пояснення. Ви можете «тренуватися», пояснюючи оточенню особливості поведінки.
Виходьте з дому. Навіть просто сидіти поруч з іншими людьми, в компанії інших дорослих чи дітей — це вже початок соціалізації. Відвідуйте друзів, лікарів, фахівців. Дитина вчиться інакше комунікувати, бачачи й відчуваючи різних людей.
Будьте «рупором» дитини. Оскільки багато дітей з інвалідністю не можуть самостійно висловитися, батьки стають їхніми «рупорами». Пояснюйте, що відчуває чи хоче дитина, створюйте діалог з оточенням. Показуйте, що люди бувають різні, і допомагайте іншим не боятися вашої дитини.
Ваша роль: ви — адвокат своєї дитини
Від ставлення батьків до своєї дитини залежить, як її сприйматиме світ. Ви — адвокат своєї дитини.
Рада Кішка, громадська діячка, волонтерка, кураторка родин в яких є діти з інвалідністю. Фото ГР
Приймайте дитину такою, якою вона є. Не перепрошуйте за неї й не соромтеся її. Якщо ви спокійно реагуєте на її поведінку, яка може бути дивною для інших, світ сприйматиме її так само.
Дитина відчуває ваші емоції. Навіть якщо вона не може зрозуміти слова, вона відчуває, коли ви злитесь, соромитесь або хочете її сховати. Ваша внутрішня опора дає дитині впевненість.
Просвіщайте оточення. Люди часто реагують незграбно, бо не знають особливостей. Пояснюйте, чому дитина поводиться так чи інакше, без агресії. Наприклад, замість «він не може ходити», скажіть «він вчиться ходити».
Не інвалідизуйте дитину. Навіть якщо дитина має діагноз, вона в першу чергу дитина, а не її діагноз. Підіймайте їй «планку» — давайте їй можливість робити щось самостійно, помилятися та нести відповідальність. Це дає дитині відчуття, що вона може.
Попередні випуски проєкту можна читати та слухати ТУТ
Турбота: спочатку маска на себе
Пам’ятайте, що батьки є частиною суспільства, і не можна покласти всю відповідальність лише на них. Щоб мати сили підтримувати дитину, потрібно мати ресурс.
Слухайте себе. Якщо ви відчуваєте, що не готові до зустрічі з сусідкою, яка може поставити незручне питання, можливо, краще піти погуляти пізніше або з кимось іншим. Дозвольте собі пів години на каву, щоб відновити ресурс.
Не ставте дитину на перше місце завжди. Це звучить дивно, але ваша підтримка залежить від вашого внутрішнього стану. Спочатку ви, потім дитина. Якщо ви не маєте сил, ви будете зриватися на дитині.
Прийміть свій шлях. Прийняття діагнозу та готовність про нього говорити приходить з часом. Це шлях, який ви проходите разом зі своєю дитиною.
Соціалізація — це ключ до застосування навичок, отриманих на реабілітації, і розуміння дитиною, що вона може. Не забувайте, що дитинство вашої дитини одне. Наповнюйте його не лише корекційними заняттями, а й радістю, грою та простими моментами, які роблять дитинство щасливим.
за покликанням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси й подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту