Громадске радіо
При цьому прізвищ своїх благодійників Ярош не називає. Також кандидат говорить, що зараз “Правий сектор” разом з батальоном “Донбас” проводить певні успішні операціх на Сході України.
Дмитро Ярош: Ми вирішуємо питання територіальної оборони зараз на Сході. Ми разом з тим же батальйоном «Донбас» проводимо певні операції, і вони досягають успіху. Це факт. Але питань ще дуже-дуже багато. Дасть Бог, закінчаться вибори, повернусь на свою батьківщину малу і там буду діяти згідно із ситуацією. Це Дніпропетровськ.
Андрій Куликов: А навіщо вам пост президента?
Дмитро Ярош: Для нас це можливість змінити країну. Врешті, на Майдані ми робили те, що ми робили, ми мали певні ідеали. Ми хочемо їх реалізувати, і розуміємо, що влада і посада президента для нас – це можливість перезаванжити владу, зламати стару систему влади, показати абсолютно іншу якість української політики, бо, думаю, що переважну більшість суспільства зараз не задовольняє те,що відбувається в українській політиці.
Змін немає ніяких. А хочемо пробувати зробити те, що хотів зробити Майдан.
Зрозуміло, що зараз президент України має певні обмеження по важелях впливу на ситуацію. Але найголовніше зараз – це зміни у силовому блоці, реформування Збройних сил України, реформування Служби Безпеки, люстрація, яка має торкнутися дуже багатьох суспільних верств. І в першу чергу, чиновницького апарату, який і в силових структурах, і в державному управлінні є.
Це все у можливостях президента. Підвищити обороноздатність держави так само абсолютно реально. Ми бачимо, що той моральний стан, який існує в силових структурах сьогодні починає зростати. Зростати через те, що є зовнішній ворог, є агресія, і тепер використати цю нагоду для того, щоб українські вояки відчули себе воїнами, які стоять на захисті справедливості, на захисті своєї держави, це абсолютно реально в дуже короткий термін.
Ірина Славінська: Звідки цей запит на праві сили, якщо він є? Програма «Правого сектору» відрізняється від усіх інших правих сил.
Дмитро Ярош: За час існування держави Україна значно зріс рівень державницької національної свідомості. І тепер запит на національні, праві сили, як ми їх називаємо, значно підвищився. І, на моє глибоке переконання, якби зараз відбувалися вибори до парламенту, то парламент міг би, умовно скажу, «проковтнути» і не одну націоналістичну фракцію – це абсолютна реальність.
«Правий сектор» народжений Майданом. Ми не були якоюсь політичною силою до нього. Були групи в основному молоді, революційно налаштованої, які хотіли змін у державі. І, відповідно, ці люди оформилися тепер уже в політичну партію, сподіваємось, що нас завтра-післязавтра все ж таки зареєструють як суб’єкт політичного процесу. І для нас ті революційні завдання по зміні системи є першочерговими.
Існуючі партії національно-демократичного і націоналістичного спрямування все ж таки завжди були частиною системи, якщо ви це бачили. Вони завжди підлаштовувались під певні політичні «розклади», під певні влади, які мінялися в Україні. «Правий сектор» – це суспільно-політичне явище, і, власне, революційне явище.
Ми є силою антисистемною, для нас найголовніше завдання – зламати ту систему влади, яка існує сьогодні, і на її місці побудувати якісно іншу систему. І це головна відмінність нас від будь-якого іншого Народного Руху, УНП.
Андрій Куликов: Наскільки у вас поширена структура по регіонах України?
Дмитро Ярош: Ми проводимо перереєстрацію. Ми базуємо нашу політичну партію на Українській Національній Асамблеї, яка була до того зареєстрована. І відповідно, там є певні юридичні нюанси стосовно кількості осередків, які вже існували, і їх треба перереєстровувати. Тобто, ускладнений процес перереєстрації.
Але насправді «Правий сектор» сьогодні набагато більш поширений, ніж та сама УНА. Ми не маємо жодної області, де б не було наших представництв, наших осередків.
Дуже прикметно те, що Дніпропетровщина, наприклад, всі райони покриті осередками «Правого сектору». А на Галичині – не всі райони.
Андрій Куликов: Звідки у вас гроші на виборчу кампанію?
Дмитро Ярош: Нас підтримували і підтримують багато підприємців. І головне джерело фінансування – то, власне, йде від них. Хоча, судячи по тому, як ми працюємо, – у нас немає біг-бордів, у нас немає жодної копійки, заплаченої за якийсь ефір. Відповідно, всі наші практично хлопці і дівчата, які працюють в дільничних комісіях, в ОВК, вони всі на волонтерських засадах працюють, бо ми не маємо чим платити цим людям.
Але при тому всьому ті гроші, які у нас є, і з Майдану ще навіть були вони спрямовуються на допомогу тим же самим батальйонам територіальної оборони, на закупівлю спорядження і всіх інших необхідних речей.
Ірина Славінська: Ваша декларація мене дуже здивувала. Можете прокоментувати оці 830 грн. річного прибутку?
Дмитро Ярош: Чесно вам скажу, їх не мало би бути. Я навіть такого прибутку не мав.
Я не харчуюсь святим духом, і в місяць 4-5 тисяч гривень я завжди мав. Але це була реально допомога тих людей, які є моїми друзями, і відповідно, могли надавати мені можливість займатися «Тризубом імені Степана Бандери». Той стільки дав, той стільки дав. Навіть не був постійний якийсь дохід. І часто справді було доволі важко, тим більше, маючи трьох дітей, які вчаться, виживати в тій ситуації. Але можна було виживати і виживав.
…..
Ірина Славінська: Як ви плануєте іти через цю «стіну нелюбові»,якщо можна так сказати, як ви плануєте будувати комунікацію зі сходом України, з Донеччиною, з Луганщиною?
Дмитро Ярош: На цей момент ми постійно спілкуємося з представниками Донбасу. Саме з патріотично налаштованої частиною, вона доволі велика і підтвердженням моїх слів є сьогоднішні акції, які були проведені в Донецьку, коли тисячі машин сигналили за єдність України. Ця робота йде увесь час. Формування аж трьох батальйонів «Донбас» – теж підтвердження моїх слів. І в них ми беремо дуже активну участь.
Ми спілкуємося і з представниками української влади, та, яка є, пояснюємо свою позицію. Врешті, я в ефірах роблю це кожного дня, і, даючи регіональним засобам масової інформації в тому числі, інтерв’ю.
Ми, як громадяни України, виконуємо свій конституційний обов’язок, і воюємо проти терористів і сепаратистів. І маємо на це повне право, більше того, це наш обов’язок. Але при тому не несемо жодної загрози простим мирним громадянам . навпаки, «Правий сектор» – це захисники цих людей, і інакше не може бути. І подивіться, як змінилася ситуація за останній тиждень.
Жінки Краматорська, по всіх каналах іде відео, коли прості беззбройні жінки виганяють сепаратистів озброєних від своїх хат.
Бо за грабунками, за мародерством, за зґвалтуваннями тощо, те, що виробляють ці бандити, люди починають розуміти, що «Правий сектор» не несе жодної загрози. Несуть власне ті, які звинувачують «Правий сектор» в якихось, невідомо яких, гріхах.
Андрій Куликов: Людина, яка має зброю, потенційно несе загрозу. А у «Правого сектора» зброя є.
Дмитро Ярош: Зареєстрована.
Ірина Славінська: Вона ж стріляє так само!
Дмитро Ярош: В Україні близько 1,5 млн. зареєстрованих стволів. Ми поки що скільки членства не маємо, трошки менше. Членів партії – близько 10 тисяч. Силовий блок, мобілізаційна спроможність – така ж сама цифра. І, відповідно, громадських активістів дуже багато. Там не є фіксоване членство.
Передача підготована в рамках проекту «Чесні вибори» за підтримки посольства США
