Гості нашої програми — аналітик Руху «Чесно» Олександр Саліженко та аналітикиня Центру UA Марічка Левонова.
Немає кандидатів без програми. Згідно Закону України «Про вибори президента України» програма разом із біографією і офіційною частиною застави – це обов’язковий пункт для кандидата в президенти України. Вона має бути викладена українською мовою, обсягом 12 тисяч друкованих знаків.
За заявою штабу Володимира Зеленського, його передвиборча програма написана коментаторами у Фейсбуці. Володимир Зеленський звернувся з відеозверненням до своїх підписників у соцмережах, і попросив, щоб вони долучилися до написання його програми. Така практика в українській політичній історії вперше, тому що раніше не було такого, щоб програми для кандидатів писали користувачі соцмереж. І якщо подивитися дописи коментаторів під цим відеозверненням, то, звісно, там є дуже абсурдні пропозиції. До прикладу, розстріляти всіх депутатів, закрити Раду, тобто якісь радикальні речі.
Ці дописи збирали протягом певного часу, потім їх опрацьовували, і в штабі Володимира Зеленського кажуть, що вони цю практику будуть використовувати і надалі: найбільш фахових дописувачів вони будуть використовувати для того, щоб напрацьовувати законопроекти та якісь рішення, які після парламентських виборів будуть проводити через Верховну Раду.
Наприклад, коли йдеться про реінтеграцію та деокупацію Донбасу в сфері безпеки та оборони, Зеленський стоїть на позиції дипломатичних шляхів вирішення конфлікту, і його програма каже про переговорний процес і Будапештський меморандум.
В частині деокупації і реінтеграції Криму в самій програмі немає відповідних рядків, але штаб каже, що позиція Зеленського полягає в тому, що Крим — це Україна, і одразу після перемоги буде проведена повноцінна реінтеграція.
В секторі оборони в Зеленського є позиція, що йдеться про запровадження стандартів НАТО, він вважає, що це особливо важливо в частині соціального забезпечення.
Програма Петра Порошенка більш акцентує увагу на повноваженнях президента, вона стосується його ключових гасел – армії, віри і мови. Він звітує одночасно і за пророблену роботу з армією, і наголошує на тому, що буде продовжена робота в цих напрямках щодо переоснащення армії, орієнтації на НАТО, вступу до ЄС, продовжиться зовнішньо-політичний вектор в напрямку Європи.
Але в цій програмі немає пункту про виборчу реформу, і ми не розуміємо, чи кандидат в президенти – чинний президент – вважає, що ця реформа вже відбулася, чи він вважає, що те, що виборчий кодекс вже проголосовано в першому читанні — це вже виконання. Тут на розсуд громадян.
Щодо деокупації та реінтеграції Донбасу Порошенко вважає, що потрібна миротворча місія ООН. У частині деокупації Донбасу і Криму йдеться швидше про політико-дипломатичний шлях.
У секторі оборони Порошенко каже здебільшого про соціальне забезпечення армії за стандартами НАТО. Йдеться про те, що спочатку ми подаємо заявку в ЄС у 2023-му році, а після того, як ми отримуємо членством в ЄС, ми починаємо інтеграцію в НАТО.
В частині роботи, яка буде вестися в напрямку Росії йдеться про компенсацію завданої шкоди, тобто про судові процеси. Варто сказати, що у шести кандидатів з топ-10 позиції немає взагалі по тому, що робити з Росією. У Порошенка немає конкретики щодо західних сусідів окремо.
Щодо територіального устрою і врядування, у Порошенка є позиція по децентралізації — він продовжує чинну політику.
В штабі Юлії Володимирівни нам пояснили, що програма писалася під час декількох всеукраїнських форумів, які відбувалися в Києві протягом літа і осені – і це окремий блок по формуванню нової Конституції, економічного напрямку, соціальної реінтеграції Донбасу. В її розробці взяла участь велика кількість фахівців з різних сфер, тобто програма не формувалася виключно Юлією Тимошенко.
Програма Тимошенко пропонує зміну форми правління на форму правління канцлерського типу, тобто вона пропонує після приходу свого можливого президенства скасувати посаду президента, натомість запровадити посаду канцлера. Крім того, більшість механізмів, які пропонуються в новій Конституції, покладаються на всеукраїнський загальний референдум. Після того, як буде ухвалено закон про референдум, більшість питань про зміни в державі вона пропонує виносити на референдум.
Для збалансування Тимошенко пропонує посилити права опозиції, вона вважає, що цей баланс буде достатнім, і замінить фактично збалансування президентом в цій частині.
В неї також досить багато речей, які стосуються судової системи, зокрема вона пропонує запровадження мирових судів і дещо по-іншому працювати із судами звичайними. Вона пропонує запроваджувати виборність суддів.
Пропонує вона зменшити кількість народних депутатів – до 350.
Окремо в неї немає позиції щодо ефективного самоврядування, не йдеться ні про місцеве самоврядування, ні про щось подібне.
Щодо відносин з Росією йдеться про компенсацію за завдану шкоду загалом. Во Європейському Союзу — досить загальна фраза: «Стати процвітаючою європейською країною». Не йдеться в програмі напряму про вступ до Європейського Союзу.
В секторі оборони Тимошенко каже про забезпечення військових житлом, про соціальне забезпечення армії – підвищення зарплат. Згадує про важливість контрактної форми і резерву постійної готовності, і говорить про запровадження стандартів НАТО.
В секторі оборони Гриценко наполягає на оснащенні армії, на контрактній формі армії та резервів постійної готовності, на соціальному забезпечені армії. Садовий обіцяє платити кожному військовослужбовцю по одній тисячі доларів.
Щодо співпраці України з ЄС у Гриценка взагалі немає позиції в програмі, у Садового йдеться швидше про інтеграційний процес і уніфікацію стандартів, тобто напряму не йдеться про те, що ми станемо членами ЄС у такому-то році, а йдеться про те, що ми трошки більше інтегруємося в авіаційній сфері, в цифровому ринку, в енергетичному та митному союзах. І оскільки у Гриценка позиції немає, ми можемо вважати, що кандидати не суперечать один одному в цій частині.
Що стосується НАТО, у Садового йдеться про вступ в НАТО. Більше того, у його програмі є теза, що потрібно створити інший центральний Східно-Європейський військовий альянс. У Гриценка позиції в самій програмі немає, натомість штаб дав нам свій коментар, сказавши, що ми зробимо все для приєднання України до НАТО, і почнуть з впровадження стандартів НАТО, взаємодії військових підрозділів України та НАТО. Це також не суперечить позиції Садового щодо вступу до НАТО.
Штаб Гриценка відповів нам, що вважають США стратегічним партнером, у Садового позиції немає.
Щодо стосунків з Росією, штаб Гриценка нам сказав (в програмі цього немає), що йдеться про рішучість і тверезу оцінку ситуації. Він значною мірою покладається на міжнародні санкції і сподівається проводити переговори з Росією тільки за посередництва Сполучених Штатів, Британії та Китаю. У Садового є досить чітка позиція, він каже про те, що треба заборонити доступ російським громадянам до надр України та зменшити економічну співпрацю з Росією.
Одним з чітких пунктів в програмі Гриценка є питання Донбасу. Він пише про те, що його можливо повернути протягом однієї каденції. Йдеться про військово-дипломатичний шлях. Що саме мається на увазі, він не деталізує, але таке визначення є.
І в Садового, і в Гриценка йдеться про розширення повноважень на місцях, більше грошей пропонують ці кандидати залишати на місцях. В обох кандидатів в програмах йдеться про ліквідацію державних адміністрацій, тобто позбавлення впливу держави на те, що відбувається у місцевому самоврядуванні.
В програмі Юрія Бойка немає багато чого. Наприклад, немає жодного слова про боротьбу з корупцією в Україні, хоча це топ-тема в політиці.
Це найбільш лірична програма, в ній кандидат з перших рядків пише про те, що він її написав особисто зі слів шахтаря та доярки. Він розповідає про те, як він ріс, яким було його важке дитинство. В його програмі йдеться про безпечність шаурми, про те, що він зробить все, щоб українські вчителі і лікарі не мили туалети в Польщі. Програма закінчується спогадами про його дитинство, про те, як він працював трактористом в колгоспі, тому що не міг вступити до інституту і вимушений був працювати.
Багато кандидатів обіцяють скасувати співпрацю з МВФ, зокрема це і Олег Ляшко, і Сергій Каплін, і Ілля Ківа. Вони пишуть, що потрібно покладатися на власні кошти. А як вони бачать повернення коштів, вже позичених до того, вони про це не пишуть.
Ще однією популярною тенденцією є обіцянка зменшити податки і збільшити пенсії та зарплати. За рахунок чого буде відбуватися збільшення, якщо зменшуються податки, невідомо.