Після того, що пройшла Україна, варто говорити, що це — європейська країна

Міхал Кацевіч (Michał Kacewicz), журналіст тижневика Newsweek Polska, працює в редакції з самого початку існування цього медіа, тобто з 2001 року. Репортер, коментатор, публіцист. Займається Східною та Центральною Європою, а також пост-радянським простором. Навчався та проживав у Росії. Вивчати Росію, Україну, Білорусь та решту колишніх республік СРСР — його хобі й покликання. Його цікавить, якими стануть східні сусіди поляків у майбутньому, хоча на даний момент він доволі критично оцінює як їхні держави, так і суспільства.

Міхал також є автором книги про Україну, біографій Олександра Лукашенка та Володимира Путіна. У Білорусі він «нев’їздний» з огляду на контакти з опозицією та незалежними ЗМІ. В Росії та інших країнах його поки що терплять. Любить історію, а особливо «холодну війну» та пізній період правління Романових. Цікавиться військовими та енергетичними відносинами в Європі і на Близькому Сході.

Ми запросили Міхала поговорити про його враження та думки про Україну, які виросли у книгу «Сотні свободи. Україна від Майдану до Донбасу» (Sotnie wolności. Ukraina od Majdanu do Donbasu).

«Сотні свободи» — перша польська репортерська книга, що розповідає про українську революцію, написана журналістом Newsweek Polska, який перебував в Україні з самого початку відомих подій. Це запис з набираючого силу Майдану, з анексованого Росією Криму, з промосковських бунтів на України. Врешті, з палаючого у вогні Сходу України.

«Для меня были большим впечатлением люди, которые не ушли с Майдана. Даже в моменты, когда все стало «по-серьезному», в январе, феврале, когда были первые жертвы, я уже не говорю про черный четверг, тот день, когда были массовые жертвы, когда был расстрел Майдана», — ділиться спогадами Міхал.

Автор вже багато років їздить по країнах пост-радянського простору. Україна з самого початку була чи не головним предметом його зацікавлень.

Щодо сприйняття України поляками, Міхал вважає, що середньостатистичний поляк мало розуміє, що відбувається: «Есть понимание, что в стране есть президент Порошенко, что есть власть, власть с Майдана, которая победила, и еще есть протесты против этой власти, очень сильные время от времени. Что есть война олигархов в Украине. Что есть какой-то Правый сектор, про который люди в Польше не до конца понимают, что это такое: какая-то опасная организация, российские агенты или настоящие патриоты.

Люди не понимают, что там на самом деле сейчас происходит. Я думаю, что как и во всей Европе людям надоедает эта ситуация, но с другой стороны уже многие не боятся этих угроз и считают, что Украина все равно существует, война не пошла дальше. Но и есть еще влияние российской пропаганды и разных агентов этой пропаганды в самой Польше».

Міхал активно спостерігає за подіями на Донбасі та в зоні АТО. «Украина сделала большой шаг вперед за этот год. Не считая очень многих проблем, ужасной коррупции, существующей в армии, с вооружением и т. п. они (україгскькі війскові — ред.) продвинули свои вооруженные силы на новый уровень», — розказує журналіст про свої враження після відвідування зони АТО.

«Еще многое надо сделать, а самое главное, что система управления, командование, поменялась, она на другом уровне. И это показали последние события. Посмотрим, как будет дальше», — розмірковує журналіст.

Проте він бачить й загрози інтриг з боку Росії з метою отримати контроль над всією Україною: «Я думаю, к сожалению, еще далеко до того, чтобы сказать, что Украина полностью безопасная, потому что самая главная угроза сейчас не со стороны фронта, а со стороны политики. Потому что есть могучие силы, которые работают против Украины. И эти силы в разных местах, это не только «Оппозиционный блок».

З розмов, проведених Міхілом Кацевічем з Петром Порошенком, Юрієм Андруховичем, Віталієм Кличком, Юлією Тимошенко, Арсенієм Яценюком, Сергієм Жаданом, Віталієм Портниковим та багатьма іншими більш чи менш відомими героями української драми у «Сотні свободи» вимальовується неоднозначна, повна добра і зла, героїзму й підлості історія.

Чи можливо наразі вважати Україну повноправною європейською країною? З точки зору законів ЄС — звичайно, ні, вважає Міхал та доповнює: «С точки зрения чисто человеческой, из моего опыта и разговоров с украинцами, как общество Украина готова к Европе, это уже европейская страна. После того, что Украина прошла за последние два года, просто стоит говорить о том, что Украина европейской страной и является».

Й про новини польської культури за матеріалами порталу Сulture.pl.

Найближчим часом очікується запуск стрімінг-платформи TWON Platform — першої в Польщі платформи для онлайн-трансляцій оперних і балетних спектаклів.

19 листопада — символічна дата для варшавського Великого театру — Національної опери. Саме у цей день в 1825 році було покладено наріжний камінь під будову Великого театру. 19 листопада 1965 року — дата відкриття театру, відбудованого після Другої світової війни. А 19 листопаду 2015 року стане датою запуску платформи TWON Platform.

Першим спектаклем, який глядачі зможуть побачити за допомогою телевізорів та комп’ютерів, стане «Страшний двір» Станіслава Монюшка у режисерії Дейвіда Путні (David Pountney). Всесвітньовідомий британський візіонер поміряється силами з легендою польської опери і спробує подивитися на «Страшний двір» очима незалежного спостерігача, вільного від численних кліше та стереотипів.

Нещодавно пішов з життя Войцех Фангор — один із «останніх великих майстрів», найвизначніших польських митців ХХ століття, єдиний польський артист, який мав персональну виставу у славнозвісному нью-йоркському Музеї Гуггенгайма. На сторінках Сulture.pl про його творчий шлях пише Олександр Городецький.

Хочете дізнатися більше — заходьте на Culture.pl.