Вікторія Єрмолаєва: Я почала з 40-кілометрової буферної зони, про яку зараз пишуть іноземні медіа. Європейські лідери обговорюють можливість її створення. Перед цим наші партнери пропонували три рівні оборони України після війни. Щоб спочатку перша демілітаризована зона була, яку будуть патрулювати нейтральні миротворчі війська.
Це я зараз цитую ці заяви політиків. Друга зона має мати міцніший кордон, і її мають оборонять українські війська, які будуть країнами НАТО підготовлені. І третя зона, європейські сили стримували б її, і вони розмістилися глибше в території України. От така інформація.
Звісно, про все це йдеться на рівні джерел, на рівні публікацій у медіа, на рівні заголовків. Ми тут будемо аналізувати далі заголовків. Тому скажіть, будь ласка, вашу думку з приводу цих вірогідностей.
Володимир Огризко: Я завжди виходжу не з того, що нам пишуть і нав’язують, а з того, що нам потрібно. От давайте подивимося на цю тему саме з такої точки зору. Що нам потрібно у підсумку? Нам потрібно щонайменше вийти на те, щоб наша територіальна цілісність була відновлена, правда? Що нам дає ця пропозиція, про яку ви згадали?
Фактично, що реально українська територія буде розподілена на частини. Чи це відповідає нашим інтересам у короткостроковій чи довгостроковій перспективі? Я думаю, що ні.
Є значно, мені здається, цікавіші варіанти, коли не нам нав’язують, а ми нав’язуємо те, що вважаємо доцільним. От ми тут вже з паном Андрієм в цій студії говорили про те, що можна й інші варіанти придумати.
Так, нам потрібен вал між східним кордоном НАТО і Росією, але він має пройти по міжнародно визнаних кордонах. Тобто від півночі, де ми маємо Норвегію, до Болгарії. І цей вал має справді бути створений із двох сторін. Тоді не буде проблеми з підозрами, що одна сторона буде нападати на іншу.
Так, треба створити з двох сторін дуже серйозні збройні угруповання, які унеможливлять напад на іншу сторону. І тоді, до речі, зникають оці всі «занепокоєння» із боку російської сторони. Мені вони чогось завжди нагадують, коли я бачу цього воєнного злочинця Лаврова, який зараз «озабочений». Мені згадуються якісь дитячі такі жарти, що він, мовляв, «озабочений». Тоді ці «озабоченості» кудись просто зникнуть.
Слухайте та дивіться також: Путін хоче обміняти свою готовність до переговорів з Зеленським на території — Євген Магда
Бо реально не буде можливості нападати одна на одну. Тому що будуть такі сили зосереджені з двох боків, що це буде нереалістично. Це ж для Росії є стурбованість, як це так — не нападати ні на кого.
Турецький міністр каже, що вже «Росія не хоче весь Донбас», уже хоче 20-30% від цього Донбасу. І, мовляв, це дуже добре. Ні, це не добре. Тому що це означає, що ми реально поступаємося своїми територіями. Що є прецедентом, а якщо ми його створюємо, ну тоді завтра скажуть, господи, ну ви ж погодилися на 35% в Донецькій області. Погодьтеся на 45% у Запорізької області. Чи на 100% в Луганській області. Ну, ви ж вже зробили перший крок. Тому я вважаю, що ці речі треба сприймати, треба їх аналізувати, але твердо проводити свою лінію.
Буферна зона, насправді, мені здається, є дуже логічною пропозицією для тих, хто нам нав’язує їх, тому що це територіальні поступки у прихованому вигляді.
І дивіться, там же сказано, що буде схвалено Радою безпеки ООН. А хто в нас в Раді безпеки ООН? А в нас там Російська Федерація.
Вікторія Єрмолаєва: У нас була новина, що Росія начебто поклала американцям на стіл «мирну пропозицію» по Донецькій області. Що в цій пропозиції, ми не знаємо. Тільки є різні здогадки журналістів.
Але українська делегація сьогодні, 29 серпня, зустрічається із Віткоффом у США. І вони мають обговорити цей документ зокрема.
Нам слід очікувати чогось після цієї зустрічі, чи ми розуміємо, що всі ці переговори ще на довгий час?
Володимир Огризко: Переговори мають сенс, коли обидві сторони хочуть досягти результату. Просто вам скажу з, власне, невеликого досвіду, 35 років дипломатичної роботи. Але глибокого. Коли ти йдеш, і ти знаєш, що в тебе є бажання, і є бажання у іншої сторони, ти обов’язково знайдеш компроміс. Можливо, не відразу, можливо, це займе кілька раундів переговорів.
Але коли є взаємний інтерес, то він завжди закінчується результатом. Така логіка нормальних людей, які хочуть мати якийсь прогрес. А якщо ти йдеш на переговори і ти знаєш, що з іншої сторони немає бажання досягти результату, це просто втрата часу і енергії. Тому, коли зараз говорять про двосторонню зустріч, тристоронню зустріч, якусь «мирну угоду», — по-моєму, це люди, які, ну, от як Віткофф, вибачте на слові, це невіглас у сфері дипломатії з дуже великої літери.
Але це довірена особа Трампа, і через це він користується можливостями вести ці переговори. А якщо подивитися, де б він не був, це суцільна «штанга». Тобто, так, вони зараз зустрінуться, вони поговорять.
Віткофф скаже, от, бачите, російська сторона запропонувала чудову пропозицію, з нею треба погоджуватися.
Слухайте та дивіться також: Ніяких миротворців в Україні не буде — Дмитро Кулеба
Чому? А тому, що Віткофф говорить, що головна моя мета зараз — це зробити Дональда Трампа Нобелівським лауреатом миру. А якою ціною, хто за це заплатить, та мене це не цікавить.
Тому не треба нічого очікувати, результату не буде. Буде обмін думками. У кращому випадку, якщо зможуть домовитися про якісь аспекти участі США в ось цих гарантіях безпеки, я вважатиму, що це буде велика перемога.
Слухайте та дивіться також: Трамп — це президент «двох тижнів» — Володимир Огризко
Запитання слухачки: Чому ми включаємо Росію в обговорення гарантій безпеки? Хіба обговорення цього питання з агресором не говорить, що ми погоджуємося з обмеженням нашого суверенітету?
Володимир Огризко: Тут, як-то кажуть, ні додати, ні відняти. Але єдине, що щонайменше я ніколи не включаю Росію в обговорення наших гарантій безпеки. Якщо це будуть робити представники нашої влади, я їх буду за це критикувати. Тому що, повторюю ще раз, не може агресор бути гарантом нашої безпеки за логікою, просто за здоровим глуздом.
Це не може бути прийнятним. І саме через це всі ці розмови про залучення Росії чи Китаю, наприклад. Ну здавалось би, Китай — прекрасна ж країна, але «просто» допомагає Росії бити по українських містах і знищувати українських людей.
А так все, в принципі, нічого. Ну як же ж її не включити в список гарантів. «Китай готовий відправити миротворців в Україну». Це заголовок цього тижня теж. Правильно. Так от я про це і кажу.
Це абсурд вищої категорії. Тому ми чітко і ясно повинні казати, дорогі друзі, це ваші пропозиції, залиште їх при собі. Ми вам дуже дякуємо, але отам постійте, за парканом.
Володимир Огризко: І тому заяви Трампа, а «давайте ми Крим віддамо», а «давайте ми про це забудемо», ну це невігластво, вибачте на слові, але такою зовнішня політика в принципі бути не може. З іншого боку, а чому дивуємося, у Трампа немає поняття міждержавних відносин, у нього є поняття міжособистісних стосунків. От йому подобається Кім (Кім Чен Ин — північнокорейський диктатор — ред.), прекрасно, ну значить я поїду знову до Кіма.
Він насправді туди їздив, ну насправді не до нього, він їздив у Гонконг під час свого першого президентства і там із ним зустрічався, і той йому дуже сподобався. І подобається до сьогодні. Правда тепер Кім може вже своїми ракетами діставати до Каліфорнії, тоді ще не міг.
Але все одно Трамп тоді думав, що він побачить Кіма, той в нього закохається, і припинить свою ядерну програму.
Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі або дивіться на Youtube-каналі Громадського радіо
29 серпня під час брифінгу президент України Володимир Зеленський заявив, що росіяни роблять усе, щоб зустріч між ним та диктатором Путіним не відбулась.
За словами Зеленського, росіяни намагаються відтермінувати запровадження санкцій США проти Росії:
«На мій погляд, що вони дещо отримали під час зустрічі зі США. Це зрозуміло, бо спочатку зустріч була запропонована одразу тристороння. До зустрічі у США, до цього треку, було більше було шансів на тристоронню зустріч. Ну, це вже є, як є.
Сьогодні є те, що запропонував Трамп — двосторонню (між Зеленським та Путіним — ред.), а потім тристоронню (за участі Трампа — ред.). Причини різні. Я думаю, що у президента Америки є свій погляд на це. Але ми підтримуємо той чи інший формат».
Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: