Вікторія Єрмолаєва: Володимир Зеленський написав листа Путіну. Доволі неочікуваного. Цікаво, що саме малося на увазі, адже багато аналітиків уже заявили, що цей лист не Путіну. Це лист кремлівській еліті, російському народу, Трампу, але не Путіну.
Лариса Волошина: Я погоджуюся. І Трамп, звісно, є першим адресатом, який тут проглядається. У цьому багато психології. Нарешті, замість фахівців із феншую та футурологів, вони звернулися до психологів. Просто стовідсотково. Тому що тут використано дуже цікаву техніку — своєрідне дзеркалення для Дональда Трампа.
Ми всі знаємо, що в Дональда Трампа є певні нарцисичні риси. Ступінь їхньої вираженості мають визначати фахівці під час діагностики, але, однак, він справляє враження класичного, яскраво вираженого нарциса.
З одного боку, він хоче, щоб перед ним плазували, говорили, який він «таточко». Але нарцис, коли перед ним плазують і просто возвеличують його, коли говорять, який він грандіозний і геніальний, презентує світу не своє ідеальне «я» — тобто «я хороший», а своє грандіозне «я» — «я надзвичайно грандіозний».
І коли нарцису кажуть усе це: «Ти найкращий, найвидатніший, найкращий президент у світі», — він, звісно, це сприймає. Ми знаємо, що Трамп і сам про себе говорить у подібному ключі. Але існує й інша, прихована сторона — відчуття глибокої токсичної нікчемності.
І коли йому кажуть: «Ти таточко, ти єдиний, ти найкращий», — він цьому радіє, він це приймає. Але водночас у ньому пробуджується сором. Саме тому нарцис часто зневажає і принижує тих, хто перед ним плазує. І ми бачимо, з яким задоволенням Трамп над ними знущається.
Що робить Зеленський? До речі, Путін під час своєї зустрічі з журналістами говорив про геніальність Трампа. Тобто в цей момент ти все одно викликаєш у нарциса роздратування, бо десь глибоко всередині він відчуває власну нікчемність.
А Зеленський каже: «Я готовий зустрітися. Я готовий до зустрічі, до перемовин. Заради Бога, віч-на-віч, заради Бога. Припиняємо вогонь». Як і в ситуації з Іраном, це комплімент без прямого звернення до Трампа.
Подивіться: ми неодноразово спостерігали, як Дональд Трамп, зокрема й досі у своїх промовах, говорить: «Усі відмовилися від російського газу, а я ж казав». Або: «Зараз уже п’ять відсотків — саме так, як я прогнозував». Він постійно потребує підтвердження того, що мав рацію. Але коли ти прямо кажеш йому: «Ти маєш рацію», — він уже не вірить. Для нього це вже запізно.
І тут Зеленський психологічно діє дуже цікаво. Він каже, що формат перемовин має бути таким, як в Ірані. Тобто фактично подає це як успіх Трампа, але не акцентує безпосередньо на ньому. І Трамп може сприйняти це як підтвердження власної правоти: «Я ж казав. Ось Зеленський фактично підтверджує, що перемовини щодо Ірану були хорошим прикладом».
Далі є ще кілька таких відсилок. Навіть те, що, як я бачила, дуже багатьох обурило: Зеленський пише про пам’ять за всіма загиблими й полеглими в цій війні. Це викликало критику, адже, на думку багатьох, така формула урівнює жертву й агресора.
Але це дуже схоже на риторику Трампа. Він часто говорить: «Я хочу припинити війни. Там щодня гинуть п’ять тисяч молодих людей». У таких висловлюваннях він зазвичай не наголошує на тому, хто є агресором, а хто — жертвою. Але ми ж розуміємо, що йдеться саме про росіян. Усе це нагадує техніку дзеркалення, коли ти підлаштовуєшся під адресата, відтворюєш його спосіб мислення та його риторику.
Тобто перший адресат — це Трамп. І Трамп уже відреагував. Він сказав: «Я завжди говорив, що вони мають домовитися, і, найімовірніше, вони справді поговорять напряму».
Фактично Трамп уже схвалив цю ідею та вкотре подав її як підтвердження власної позиції. Для нас зараз важливо, що він відреагував саме так. І, до речі, тут Путін програє. Тому що Путін продовжує плазувати перед Трампом, але водночас фактично його ігнорує.
Лариса Волошина: Мені сподобалося, що в цьому листі Зеленський фактично вказує на три основні страхи Путіна. Про це сказав наш колега, відомий український журналіст Віктор Шлінчак. За його словами, у Путіна є три головні страхи: програти, виглядати старим і смішним «лохом-дідом» та страх перед заколотом. У цьому листі всі ці три страхи Путіна збурюються.
І, звісно, ми бачимо за низкою інших ознак, що всередині Росії зараз точиться дуже серйозна боротьба між різними групами російських еліт. Частина з них прагне заморозки війни, адже розуміє: вони вже не хочуть ні війни, ні перемоги, бо не вірять у неї. Вони хочуть, щоб Путін погодився на умови Трампа, хоча жодних конкретних умов Трампа, як ми вже розуміємо, немає. Проте вони продовжують про це говорити.
Інша частина — це зетники, яких представляють Дугін і Малофєєв. Ми бачили цих персонажів: вони виступають за продовження війни, її ескалацію та подальшу радикалізацію. Деякі з них відверто закликають Путіна навіть до застосування ядерної зброї.
Так звані «зетники», пов’язані з Малофєєвим, а також блогери, які регулярно з’являються на його каналі «Царьград», постійно повторюють, що треба завдати ядерного удару по Києву. Фактично вони визнають, що Росія програє, і саме тому, на їхню думку, слід «жахнути ядеркою».
Лариса Волошина: Дугін — навіжений і дуже ідеологічний. Недарма Ксенія Собчак запросила його до свого ефіру.
Вона показала, по-перше, що Дугін аж ніяк не є ідеологом Путіна, і ми це давно знаємо. Те, що він нібито ідеолог Путіна, — міф. Насправді він є ідеологом зетників. Саме він разом із Малофєєвим формує це середовище. Пам’ятаємо історію, коли загинула його донька. Вона, до речі, їхала в машині із Малофєєвим. Навколо них тоді гуртувалося коло зет-блогерів.
Його донька позиціонувала себе як журналістка, але фактично працювала з усією цією спільнотою зет-патріотів і зетників, які мають мільйонні аудиторії. Саме Малофєєв і Дугін є ідеологами цього середовища, цих націонал-більшовиків та радикалів.
І це не путінська еліта. Навпаки, путінське оточення здебільшого тримається від них осторонь. Зараз їх використовують у власних цілях, але водночас сахаються них.
І ефір Собчак був, зокрема, спробою показати, наскільки Дугін є відірваним від реальності. Мовляв, подивіться, якою він бачить Росію майбутнього: у лаптях, без інтернету, під куполом. Тобто його погляди виглядають відверто божевільними.
Фактично це можна розглядати як спробу дискредитувати Дугіна та його ідеологію з боку середовищ, до яких близька Собчак. Мета — показати, наскільки радикальними й відірваними від реальності є ці ідеї, увесь цей квасний патріотизм.
Лариса Волошина: Дугін описує «щасливу» Росію майбутнього: у селах, у лаптях, без грошей, яка ходить строєм. Це те, чого вони хочуть — таку «справжню» Росію, яка всіх знищила, всіх перемогла, а сама живе під куполом. Він просто інструмент.
Те, що вони його випустили, — ну так кого вони тільки не випускали. Але тепер це стає вже небезпечним, бо ця частина стає дедалі відвертішою у своїх пабліках. Якщо уважно подивитися, коли вони пишуть, що по Росії літають дрони, що «вже бомблять», що «долетіли за Урал», що «ми програли цю війну, треба це визнати».
А далі пропагандистка Анастасія Кашеварова пише: «Може, нарешті дід покаже нам Київ без дахів?». Вони всі розповідають, що ми програли, що треба вдарити ядерною бомбою, і тоді ми будемо вважати себе переможцями. А там можна і в «рай», коли вони всі здохнуть.
Оце те, що говорить уся ця малафєєвська рать. Чому вони це роблять — абсолютно очевидно.
До речі, ми всі бачили цей економічний форум, де виступали Малофєєв і Дугін і де було представлено три сценарії майбутнього. Там ішлося про «поганий» сценарій, у якому Росія програє; інерційний сценарій, у якому, якщо нічого не робити, Росія також програє та втрачає вплив на пострадянському просторі, а також починаються війни в Абхазії, Осетії тощо. У цьому ж сценарії згадувалося використання тактичної ядерної зброї.
І що каже Малофєєв? Я пам’ятаю, як він наголошував, що використання тактичної ядерної бомби — це, за їхньою логікою, «хороший сценарій». Тобто він спеціально акцентував на цьому увагу.
Потім Дугін також сказав, що «хороший сценарій» — це той, у якому Росія стає регіональним лідером і захоплює Київ та Одесу. У їхній логіці все виглядає так: якщо нічого не робити, то буде катастрофа.
За їхніми словами, у «поганому сценарії» це відбувається у 2036 році — Росія зникає і розпадається. А якщо нічого не змінювати, то до 2050 року її також очікує розпад. Натомість «хороший сценарій», кажуть ці два негідники, починається після застосування ядерної зброї.
Вони описують його як такий, де «Київ наш», «Одеса наша», а Росія формує державу «триєдиного слов’янського народу». І фактично це виглядає як прямий сигнал Путіну: мовляв, «давай, бий», народ цього хоче, і після цього настане «переможна перемога».
А з іншого боку сидять російські еліти — від бізнесу до силовиків. І вони добре розуміють, що після подібного кроку Путін — фактично мрець. Це очевидно. Після цього Росія, по суті, може закритися в режимі, подібному до північнокорейського чучхе.
Для них особисто це означало б повну ізоляцію: ні Китай, ні Індія, ніхто б нічого не купував і не постачав. Тобто фактично все було б перекрито. У результаті там формується закритий режим.
Вікторія Єрмолаєва: У цьому листі Зеленський заявив, що, за даними розвідки, Путін планує продовжувати війну у 2027–2028 роках.
Сам лист відбувся на тлі, як на мене, цікавих розмов про «вікно можливостей». Ця фраза з’явилася в риториці як європейських і американських політиків, так і українських. Зокрема, Кирило Буданов також зазначав, що зараз ми маємо вікно можливостей.
Це пов’язано з паливною кризою? Чи є інші причини, через які зараз дедалі частіше говорять про те, що Путін може зустрітися із Зеленським?
Лариса Волошина: Ці розмови про «вікно можливостей» не про те, що Путін щось захоче. Вони про те, що ми його коцнемо, і він може захотіти. Тобто ось у чому суть. Це говорить про те, що до осені Росію ще чекає багато розчарувань.
Бо ми розуміємо, що Росія готувала весняний наступ, але він не вийшов. Щодо літнього наступу — вони його дійсно реалізують. І це насправді лякає всіх, зокрема зет-блогерів. Вони кажуть, що це беззмістовно. Бачили, який скандал був із мобілізацією та який відчай у Росії з нею пов’язаний?
У цьому плані ми також щось готуємо. Ми не просто так б’ємо. Це не економічні моменти, коли ти виносиш тили. Гіркін чекає десант на Крим, насправді. Вони реально вважають, що попереду — втрата Криму.
Я не думаю, що це буде пряме захоплення Криму, але вони описують ситуацію так, ніби українці зараз зробили з ним те саме, що з Херсоном: перетворили Крим на острів, залишивши один «місток» для того, щоб було по чому тікати.
Тобто в них відчай. І навіть якщо все це не зламається, з’являються розмови про те, що нібито в нас не буде чим воювати: «а чим ми будемо обороняти Крим?» Вони вже пишуть, що в Криму екіпажі, які мають ловити наші дрони, не можуть виїхати, бо немає бензину. А через те, що вони не можуть виїхати, бензину ще більше бракує. Уявляєте, в якій вони ситуації. І все це їх ще більше розхитує.
Очевидно, що до осені, «поварившись» у цьому котлі, знову з’явиться привід прийти до Путіна. Це така своєрідна садистська гра: ми його б’ємо, б’ємо прямо по обличчю, яке так намагалися зберегти йому західні партнери всі ці роки. Потім приходимо і кажемо: «Ну що, одумався, поговоримо?»
Вікторія Єрмолаєва: До листопада Буданов сказав, що може зʼявитись «вікно можливостей».
Лариса Волошина: До листопада стане очевидним, що їхній літній наступ теж провалився. Ось про що йдеться. Весняний уже провалився — вони в нього фактично не пішли. Намагалися, але не вийшло.
Зараз усі анонсують літній наступ, хоча західні воєнні експерти вже кажуть: Путін точно піде на нього, він намагатиметься штурмувати Донецьку область, але це призведе до збільшення втрат. Восени стане зрозуміло, що й літній наступ провалився. І знову почнеться ниття.
Президент України Володимир Зеленський запропонував російському диктатору Володимиру Путіну провести особисту зустріч для обговорення шляхів завершення війни.
У відкритому листі президент пропонує закінчити війну та провести зустріч з Путіним. Така зустріч може відбутися у третіх країнах, які традиційно виступають майданчиками для міжнародних переговорів, зокрема у Швейцарії, Туреччині або державах Арабського світу. При цьому він наголосив, що не розглядає можливості проведення перемовин у Москві чи Києві.
Президент заявив про готовність України до повного припинення вогню на час переговорного процесу. Моніторинг режиму тиші можуть забезпечувати міжнародні партнери, зокрема США.
Також Зеленський закликав до визначення чіткої дати переговорів.