Як працюватиме Міжнародний центр протидії російській пропаганді?

Із чим будуть боротися та чому на шостому році війни це не менш важливо, аніж на її початку? Поговорили з директором Центру Юрієм Кочевенком.

Міжнародний центр протидії російській пропаганді називає себе механізмом підтримки опору держави проти руйнівних інформаційних впливів. Команду Центру складають колишні офіцери Збройних Сил України, учасники бойових дій, добровольці, дипломати, спеціалісти з питань комунікацій, психології, соціології та кібербезпеки, розповідає директор центру Юрій Кочевенко.

Юрій Кочевенко: Чому взагалі виникла ця ідея? Ми всі добре розуміємо, що таке інформаційний вплив і які наслідки він може мати. Я до війни професійно займався комунікаціями, я був політтехнологом, піар-директором. Але почалася війна, було відчуття певної особистої відповідальності за все це. Я спочатку почав шукати можливості саме професійно допомогти державі, але тоді не вийшло, і я просто пішов добровольцем у Збройні сили.

Після повернення із зони бойових дій мені вже в Генеральному штабі запропонували професійно займатися стратегічними комунікаціями.

Захистити інформаційний простір від російської інформагресії та об’єднати для цього всі країни, які від неї потерпають. Таку мету ставить перед собою Центр. Громадська організація у цьому напрямку більш гнучка, аніж держава — каже Кочевенко.

Молода ГО вже почала співпрацю із колегами із Грузії, Литви та Польщі. Юрій Кочевенко пояснює: боротися з російською машиною пропаганди треба силою об’єднаних військ. Адже в армії РФ справді є буквально інформаційні війська. Тоді як Україна весь час веде розрізнену, таку собі партизанську, боротьбу. Проте на інформаційних військах пропаганда РФ не закінчується.

Юрій Кочевенко: У Збройних силах РФ є інформаційні війська, і це не якась метафора. Про це ще у 2016 році міністр оборони Росії Шойгу говорив з трибуни Державної Думи. Це не розвіддані навіть, це визнаний ворогом факт. Ми досить багато про них знаємо, ми знаємо про їхні центри інформаційно-психологічних операцій, розташованих у Новочеркаську, Севастополі, Петербурзі. Але система значно більша, вона не закінчується тільки збройними силами. Російська Федерація як держава авторитарна, в бойових умовах має певні переваги. А нам, щоб просунути якусь ідею або організувати якусь інформаційну кампанію, треба йти і кланятися керівникам каналів. У Кремлі досить якогось наказу і всі бігтимуть у потрібному напрямку.

За 6 років війни в Україні з’явилася чимала кількість успішних кейсів боротьби з пропагандою РФ. Виросло ціле покоління професіоналів, каже директор Центру. Міжнародний центр протидії російській пропаганді прагне стати майданчиком для взаємодії усіх напрацювань.

Юрій Кочевенко: Хтось займається спростуванням фейків, хтось — аналітикою, хтось — прямим впливом або на територію противника, або на окуповані території. Проте, на жаль, зараз немає майданчика, який міг би об’єднувати ці зусилля. Зараз наш інформаційний спротив схожий на партизанську війну: є розрізнені партизанські загони, які з тим чи іншим успіхом десь покусують ворога, не дають йому вільно себе почувати, але вони погано скоординовані між собою, не мають загального уявлення про всю картину бою. Ми хотіли б, щоб ця ситуація змінилася.  

Юрій Кочевенко наголошує: основна перевага України у тому, що на нашому боці правда. Тоді, як Росії, треба викручуватися і вигадувати все нові і нові способи замилювання очей. Крім того, українська діаспора у світі — потужна і проукраїнська, на відміну від росіян, які виїжджають з РФ.

Російська пропаганда на фронті Західної Європи уже пустила корені. Юрій Кочевенко нагадує історію із засудженням в Італії українця Віталія Марківа.

Юрій Кочевенко: Наша діаспора – це найочевидніший ресурс, який ми маємо використати. Із прикладів, який ми можемо навести, це ситуація в Італії, де був засуджений Віталій Марків. Це було прямим наслідком ефективних дій російської пропаганди, прямим наслідком інформаційної операції російських спецслужб. І це очевидна втрата в інформаційній війні.

Із нового – нещодавно один з телеведучих на італійському телеканалі сказав, що «мала Росія» — це друга назва України.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.