Помилки Джоан Ролінґ та українських ЗМІ: вчимося коректно говорити про транслюдей

Британську письменницю Джоан Ролінґ не вперше звинувачують у трансфобії, але вона продовжує відкидати звинувачення, разом з тим продовжує дискредитувати трансгендерних людей. Ми розбирались у тому, що медійникам та публічним особам варто знати, аби не наступати на трансфобні граблі Ролінґ.

Ведучі

Ана Море

Гостi

Едвард Різ

Помилки Джоан Ролінґ та українських ЗМІ: вчимося коректно говорити про транслюдей
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/09/hr-dno-2020-09-18.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/09/hr-dno-2020-09-18.mp3
Помилки Джоан Ролінґ та українських ЗМІ: вчимося коректно говорити про транслюдей
0:00
/
0:00

Британську письменницю, авторку серії романів про Гаррі Поттера Джоан Ролінґ вкотре звинуватили у трансфобії після того, як вона зіронізувала над терміном «люди з менструацією», який зустрівся їй в інтернеті.

Вона написала у своєму Twitter: «Я впевнена, що для таких людей вже було якесь слово. Допоможіть мені хто-небудь. Жінкви? Жонки? Жвінкви?».

Письменницю почали критикувати: мовляв, вона відмовляє трансгендерним жінкам і чоловікам у праві бути тими, ким вони себе відчувають. Ролінґ усі звинувачення заперечила.

Навіть з’явився ще один твіт від неї: «Коли ми відкриваємо двері жіночих туалетів та роздягалень для будь-якого чоловіка, який називає себе жінкою, — а як я вже казала, сертифікати, що підтверджують гендер, сьогодні видають без операцій або приймання гормонів, — ми відкриваємо двері всім чоловікам, які хочуть увійти. Це проста істина».

Маніфест Ролінґ отримав підтримку частини її прихильників і водночас був жорстко розкритикований активістами й знаменитостями, серед яких і зірки фільмів про Гаррі Поттера Деніел Редкліфф та Емма Вотсон.

Нещодавно знову розгорівся скандал. 15 вересня у продаж надійшла книга Ролінґ «Погана кров» із детективної серії, яку письменниця видає під псевдонімом Роберт Ґелбрейт. У книзі антагоніст — серійний вбивця-психопат, який перевдягається у жіночий одяг.

У рецензії The Telegraph критик Джейк Керрідж пише: «Цікаво, що критики позиції Ролінґ з питань трансгендерності зроблять з книгою, мораль якої, здається, така: ніколи не довіряйте чоловіку в сукні».

Критикиня Ель Доусон зазначила, що Ролінґ вже показувала трансгендерного персонажа в негативному світлі в другій книзі цієї детективної серії.

Як подібні висловлювання лідерок та лідерів думок шкодять трансгендерним людям? Які помилки роблять українські медійники? Та як коректно говорити про транслюдей? Говоримо про це сьогодні.

***

Квір-активіст, небінарна персона, автор проєкту «Небинарная среда» Едвард Різ вважає, що на українське суспільство історія з Ролінґ не особливо впливає. Але разом з тим сприяє тому, що про трансгендерних людей знову говорять у негативному контексті, через призму скандалу.

«Джоан Ролінґ робить наразі дуже багато проблем британським та американським трансгендерним людям. Вся ця історія черговий раз створює негативний образ для всіх трансгендерних людей.

Чим це важливо для України? У нас взагалі дуже мало інформації в медіа про транслюдей. Коли ця інформація з’являється у такому форматі, що відома жінка каже про те, що трансгендерні люди хочуть нападати на жінок в туалетах, то, звісно, наші українські слухачки і глядачі послухають її. Для багатьох людей це перша в житті згадка про трансгендерних людей. Єдина людина, хоч якось схожа на трансгендерну, яку вони бачили — це Вєрка Сердючка.

Приходиш у якусь дискусію у Facebook, де люди вже багато написали про те, які трансгендерні люди монстри, і кажеш: «Привіт, я трансгендерна людина». І у відповідь здивування: «Ого! Вони і справді існують!».

Ну, а тепер до українських медіа. Перша і найяскравіша проблема: про трансгендерних людей українські медійники часто пишуть, ніби про екзотичних істот чи іншопланетян. Звісно, у більшості випадків це через нерозуміння та незнання.

«Такий підхід дуже спотворює образ транслюдини як такої, тому що люди просто не розуміють, що це таке, ніби якісь монстри чи диваки. На українському телебаченні є кілька досить відомих персонажок: Шер-Марина, Зіанджа. І у різних шоу про них постійно розповідають: ось, дивіться, вони були чоловіками».

У корені цієї екзотизації ховається інша проблема: про трансгендерних людей в українських медіа найчастіше пишуть виключно через їхню трансгендерність, а дуже часто і з жалем та співчуттям. Едвард Різ каже: хочеться, аби про транслюдей насамперед говорили як про людей.

«Наприклад, про ту ж Зіанджу як співачку набагато менше публікацій або відео, аніж про її трансгендерний перехід. Вважається, що тема трансгендерності пов’язана з сексом, хоча це не так. А секс нібито продає (хоча це теж давно не так). І тему трансгендерності дуже активно намагаються продати, аби отримати більше переглядів на сайт, продати більше реклами».

Едвард Різ зазначає, що у 90% публікацій використовують некоректну лексику та термінологію. Активіст розповідає про один зі своїх досвідів комунікації з необізнаною журналісткою.

«У мене була ситуація, коли я давав інтерв’ю одному виданню. Журналістка писала матеріал про законопроєкт про заборону пропаганди гомосексуалізму і «трансгендеризму» (слово, яке вигадали наші законодавці). Дівчина відредагувала мій текст, мою пряму мову, додала термін «гомосексуалізм», а замість «трансгендерних людей» написала «трансгендери». Вона погодилась виправити це тільки тоді, коли я сказав, що подам на неї до суду. Таких випадків дуже багато».

Можливо, з часом українські активісти зроблять подібну до російської брошуру «Как рассказать в СМИ о трансгендерных людях и не облажаться», а поки розберемо основні помилки. Зокрема, не кажемо «зміна статі», а кажемо «трансгендерний перехід».

«Змінити стать» насправді неможливо, вона складається з багатьох факторів: гормональна стать, генітальна стать та інші. Більшість трансгендерних людей в Україні навіть не роблять операції на геніталіях».

Але навіть якщо такі операції роблять, то хромосомна стать все одно залишається незмінною. Тому пам’ятаємо: коректно казати «зробити трансгендерний перехід».

Серед прикладів неграмотних заголовків Едвард Різ називав такі як «Вирішила стати чоловіком» чи «Вирішив стати жінкою». Насправді ж до моменту камінґауту, тобто публічного визнання людиною своєї гендерної ідентичності, більшість трансгендерних людей проходить довгий шлях. Тут зовсім не йдеться про рішення за один день.

«Трансгендерний перехід – дуже довга і складна процедура. Вся ця історія з Ролінґ також дуже спотворює цю історію. Ролінґ каже, що перевдягнувся в жінку — і все, ти ніби жінка. Насправді — ні. В Україні, Великобританії, США людина має пройти багато різних процедур для того, щоб отримати документи того гендеру, яким вона себе відчуває. Має пройти гормональну терапію та/або зробити операцію, консультуватись у психолога чи психіатра. Має пройти безліч юридичних процедур, щоб поміняти документи. Усе це займає кілька років.

До камінґауту як трансгендерна людина більшість підходить дуже довго, тому що суспільство не приймає транслюдей».

Некоректно казати «трансгендери», краще використовувати слова «трансгендерні люди», «транслюди», «трансжінки», «трансчоловіки».

«Слово «трансгендер» – це прикметник в англійській мові, в українській мові ми маємо додати до нього іменник. Варто писати «трансгендерна жінка», «трансгендерний чоловік» і так далі».

Людей, які полюбляють перевдягатися в одяг не свого гендеру також не варто називати «трансвеститами». Цей термін має надто багато негативних конотацій. Варто казати «кросдресерка» чи «кросдресер».

«Якщо у людини є сценічний образ, вона виступає, тоді це називається дреґ-квін, дреґ-королева або дреґ-король».

Едвард Різ наголошує: найважливіше ЗАВЖДИ запитувати у своїх спікерок та спікерів, як їх коректно називати. А також не забувати про повагу до своїх героїнь та героїв. Наприклад, не варто випитувати у трансгендерної люди ім’я, дане при народженні.

«Ім’я, яке дали батьки при народженні людині — це рішення батьків. Якщо людина вибрала собі якесь нове ім’я, то тепер це її ім’я. Не треба викопувати мертве ім’я людини (є навіть такий термін «dead name») заради скандалу або якоїсь пікантності».

Підсумуємо. Лідерки думок також можуть мати зашорені погляди та транслювати дискримінаційні ідеї. Тому критичне мислення не вимикаємо ніколи, наскільки б ця людина не була відома. Усі помиляються.

А основне правило, яке потрібно пам’ятати, пишете ви про трансгендерних чи цисгендерних людей: поважайте тих, про кого ви розповідаєте чи до кого ви звертаєтеся за коментарем.

І виправдання «наша аудиторія цього не розуміє, тому ми спрощуємо» насправді просто свідчить про ваше небажання розвиватися і дізнаватися більше. Толерантність — це не страшне слово, яке нам усюди «пхають», толерантність — це про рівність усіх нас попри наші відмінності.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS