Про це поговорили із дипломатом, народним депутатом ІІ, ІІІ, IV та V скликань Романом Безсмертним.
Валентина Троян: Із одного боку, президент днями закликав людей не панікувати, а з іншого боку, говорить про потенційну окупацію Харкова. Про що це може свідчити?
Роман Безсмертний: Це свідчення непослідовності та відсутності розуміння чіткої стратегії і взаємодії між владою та суспільством. Цей розкол, на жаль, відчувається весь час його перебування на посаді.
Я уважно вислухав це звернення до народу з точку зору необхідності бути спокійним, і у мене таке враження, що президенту підказав Держсекретар США зробити це звернення, бо воно звучало нещиро. Воно, скоріш, було виконанням його професійних здібностей актора. Насправді, це кидання з краю в край — це свідчення, якщо не переляку, то нерозуміння того, що треба робити. Тому і виникають ситуації, коли сьогодні говориться одне, а через певний час говориться протилежне, в залежності від того, як схиляється крива інформації.
Валентина Троян: Чи можна говорити, що нині йдеться не тільки про конфлікт між Росією та Україною, а про глобальну кризу між Росією та країнами і США? І у який момент ситуація стала такою?
Роман Безсмертний: Вона стала такою, починаючи з моменту, коли у 2005-му році Путіним після Помаранчевої революції була остаточна програна політична ситуація в Україні. І тоді і було розгорнуто голоблі. А конечно це було зафіксовано у 2014-му році. І 2014-ий рік — це рік остаточного повороту російської зовнішньої політики, коли Росія повернулася в той статус «імперії зла». Усвідомлення цього зараз приходить до істеблішменту Сполучених Штатів і не в повній мірі воно прийшло до істеблішменту Європи.
Валентина Троян: Які союзники у нинішньому протистоянні можуть бути у Росії, чи є такою Білорусь і чи може вона змінити свої позиції, до прикладу, знову стати нейтральною?
Роман Безсмертний: У таких імперій, як Росія, немає союзників, у таких імперій є домініони. І Білорусь є таким домініоном. Таким же самим домініоном до недавньої революції був Казахстан. Тепер я вже не наважуюсь так сказати, тому що зараз там уряд складено наполовину з представників національних партій.
А що стосується Білорусі — то це ресурс. Це територія як ресурс, це корисні копалини як ресурс, це люди як ресурс. І тут трагедія у тому, що лише частково білоруси усвідомлюють цю вразливість ситуації, у яку вони попали. Тому що Лукашенко і Путін не в рівних умовах. Путін — це імператор, Лукашенко — його Сатрап. Білорусь можна сприйняти як область Російської Федерації. Власне, у свій час і президент Медвєдєв, і президент Путін говорили про те, що вони бачать у перспективі Білорусь як певну область, як регіон Росії. Тому для мене очевидно, що Білорусь — це просто ресурс, який Росією буде використовуватися, як Кремль вважає за необхідне.
Що стосується союзників, то тут Росія діє способом корупції. Зверніть увагу, як традиційно ті країни, чиї чи політичні лідери, чи певні політичні сили, підтримують Кремль, це ті лідери, які перебувають на корупційній вуглеводневій голці Кремля. Чи вона газова, чи вона нафтова, чи вона вугільна, чи вона нафтової енергетики. Чому себе так веде президент Угорщини Орбан? Будується атомна станція. От і вся відповідь. Чому так веде себе Марін Ле Пен? Всі прекрасно знають, що вона напряму фінансується дочірніми підприємствами «Газпрому». І куди не глянь, скрізь є відповідь. У майже більшості європейських країн Кремль має таких політичних, фінансових, владних агентів.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS