Фото: Артур Пройдаков/Facebook
Про освіту на окупованих територіях та культурний міст між Заходом та Сходом України говорили з учителем української мови та літератури Артуром Пройдаковим, який став найкращим вчителем країни за версією Global teachers prize. Він нещодавно повернувся з поїздки Донбасом, що була ініційована громадською спілкою Освіторія.
Артур Пройдаков: Часу, напевно, було мало, щоб максимально повноцінно впізнати атмосферу та ситуацію, яка зараз панує в освітній галузі на Донбасі… Ми їздили задля аналізу або вивчення діяльності в рамках проєкту «Перша професія» — коли в школах-інтернатах санаторного типу в містах Щастя та Новоайдар існують такі гуртки, коли діти можуть освоювати певні навички. Наприклад, гуртки манікюру або юних перукарів. Діти, навчаючись в цих закладах, можуть паралельно освоювати якісь нові знання, нову інформацію…
Якщо говорити, наприклад, про школу-інтернат міста Щастя, то війна максимально присутня в цьому просторі, оскільки це буквально за декілька кілометрів від лінії розмежування, від території так званої «ЛНР». Діти, які навчаються у цьому закладі, вони чудово усвідомлюють, що таке війна, якісь певні реалії воєнного часу.
Варто говорити, що заклади освіти на підконтрольній українській території чимало уваги надають саме патріотичному вихованню. Мені здається, що це дуже важливий, пріоритетний аспект нашої діяльності. Дуже багато уваги надається інформаційній політиці та розкриттю важливих фактів маніпуляції або фейкових пропагандистських методів для того, щоб учні розпізнавали краще особливості цієї політики, яка є в тому регіоні. І, звичайно, учні намагаються якомога краще засвоїти певні матеріали, щоб здобувати кращі знання.
Я скажу, що української мови, принаймні, в шкільному середовищі стало набагато більше, і це — основна офіційна мова шкільної комунікації між вчителями та учнями. Те, що я почув від колег, коли спілкувався з ними: є фактом те, що досі більшість російськомовних людей в тому регіоні, але, з іншого боку, змінилося ставлення до української мови. Тобто, немає такого ставлення до української, як до ворожої мови, або до мови агресії. Навпаки, є толерантне, спокійне ставлення до української мови як офіційної та державної, як до мови основної. І тому, в цьому регіоні панує така двомовна ситуація, коли люди, якщо навіть і говорять російською в повсякденному житті, але вони можуть спокійно перейти на українську. І в державних органах, державних службах, зокрема, коли ми говоримо про навчальний процес у школі, ми чуємо мову саме українську.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS