Виконавчий директор Патріаршої Курії УГКЦ о. Роман Небожук та експерт з релігійної та етнонаціональної політики Юрій Решетніков говорять про те, що міністерство оборони України попросило церкви допомогти з душпастирями для військових в зоні АТО. Про примирення в Україні можна буде говорити тоді, коли суспільство навчиться поваги до відмінностей, а на Донбасі сформуються інституції, які представлятимуть інтереси не Путіна, а тамтешніх громадян, – кажуть вони.
Тетяна: До нас прийшли двоє гостей – це Юрій Решетніков, колишній голова Держкому релігії України, і Роман Небожук – виконавчий директор патріаршої курії УГКЦ.
Тема в нас сьогодні пов’язана з діалогом-форумом «Релігія, демократія і цінності», який відбувся сьогодні, але я б хотіла, щоб ми загалом поговорили про можливості примирення і громадянського діалогу в Україні.
Розкажість, будь ласка, про форум?
Роман Небожук: Сьогодні в Києві відбувся Міжнародний діалог-форум «Релігія, демократія і цінності». Мета форуму – залучити громадянське суспільство до обговорення і важливих пропозицій, які стосуються подальшого розвитку суспільства і держави. Цей форум відбувається у формі дискусії, діалогу між лідерами громадської думки політичного і релігійного життя. І сьогодні високими гостями форуму був Пет Кокс, колишній голова Європейського парламенту (2002-2004 рр.), нам він більш відомий як учасник місії Кокса-Квасневського, яка була призначена Європарламентом у кримінальній справі Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. І на цьому форумі також були присутні численні народні депутати, представники академічної спільноти, релігієзнавці та представники різних церковних та релігійних організацій. Форум обговорював тему – справедливість ХХІ століття, але враховуючі військові події, які зараз відбуваються в Україні, то більша частина дискусії поверталася до цієї теми: ролі церков у збереженні суспільного спокою, у суспільному примиренні, європейський досвід цього примирення, і на яких цінностях це має відбуватися.
Тетяна: Юрій Решетніков, експерт у справах релігії та етнополітики. Як за Вашим відчуттям, баченням і аналізом, є такий стан справедливості? Громадська думка схиляється до того, що відчуття справедливості все одно немає. Революція відбулася, Майдан відбувся, фактично почалась війна – справедливість не відновлена.
Юрій Решетніков: Коли ми говоримо про досягнення справедливості і реалізацію гідності, це доволі тривалий процес, і я б не став прихильником алармістських настроїв, і не констатував би те, що нам щось не вдалося, все погано. Ми зробили важливі кроки, Революція гідності привела до певних змін у владі. Ті виклики, з якими ми зіштовхнулися, це якраз результат певної дії противників – це означає, що ми на правильному шляху. Якщо ми повертаємося до ролі церкви, релігійних цінностей та ролі цінностей в житті людей, то власне базуючись на цих цінностях, ми можемо пройти оцей перехідний період до досягнення справедливого суспільства. З іншого боку, справедливе суспільство не може десь згори спуститися до нас, це результат нашої спільної роботи, спільних завдань. Мені здається, що в 2005-2006 рр. ми пережили сподівання на те, що відбулися зміни у владі, і вони обов’язково мають привести до якихось позитивних результатів. А коли вони не призвели, то призвели до розчарувань. Маючи той досвід, важливо усвідомлювати, що те, що ми прагнемо, може бути тільки результатом наших спільних зусиль.
Тетяна: Пане Романе, а що зараз відбувається з вірними греко-католицької церкви у Криму і на Донбасі?
Роман Небожук: Ця тема також сьогодні зачіпалася на форумі. Одне із запитань, яке було до пана Кокса, – чи не варто продовжити Європарламенту діяльність гуманітарної місії Кокса-Квасневського, але вже тепер з переслідуваннями, які зазнають громадяни України на ґрунті їх релігійних переконань. Асоціація релігієзнавців, професор Филипович наводила факти, коли переслідуються мусульмани, кримські татари у Криму, коли фактично припинена діяльність греко-католицької церкви в Криму та на Донбасі, коли переслідується Київський патріархат і, нарешті, найбільших гонінь зазнають представники протестантських церков і спільнот. Ми знаємо про той жорстокий факт, що було вбито 4 протестантських пастори. І фактом є те, що так звані проголошені терористичні організації визнали єдиною державною релігією московське православ’я, всі інші – маргінальні. Тут ідеться про порушення основоположних людських прав.
Пан Кокс запропонував бачення, як на основі європейського досвіду шукати розв’язки проблем, які існують. Він приїхав з Ірландії, де в Північній частині триває конфлікт вже майже століття, і навів 3 ціннісні підходи, які допомогли згладити цей конфлікт. По-перше, це повага до відмінностей. Якщо ми хочемо знищити тероризм і відновити територіальну цілісність України, ми повинні плекати повагу до відмінностей, в тому числі і регіональних. Звичайно, які не виходять за рамки порушення прав інших людей чи антидержавної діяльності. Друге, повинні бути інституції, які представляють навіть тих людей, які зараз перебувають на Донбасі, у ході мінських домовленостей. Але добре, щоб люди, які залишилися на Донбасі, розуміли, що є представники, які будуть їхнім голосом, щоб не тільки була одностороння позиція уряду. Це мають бути представники населення певного регіону, але в жодному випадку це не мають бути представники Путіна. Взагалі, я вважаю, що Путіну не місце на переговорах чи діалогах, який мають відбуватися в межах України.
Поговоримо про сам діалог та розмови, які точаться щодо перемир’я. Наскільки релігія в ХХІ столітті, яке нас здивувало війною, може долучитися зараз до цього порозуміння? І чи насправді вона зможе стати інструментом для порозуміння абсолютно різних ідей?
Юрій Решетніков: Релігія може стати таким інструментом. Це не тільки війна, а, я б сказав, колосальний духовний прорив, духовний пошук і духовне прагнення, яке ми спостерігали останній рік. Всі прогнози скептиків про роль релігії в суспільстві на наших очах розвіялись.
Релігія має колосальний консолідуючий ефект. Багато експертів говорять про те, що Україна має унікальне явище, унікальну спільноту, яка називається Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій, аналогів якої немає в інших європейських країнах. Вона засвідчує те, що попри конфесійні та догматичні розбіжності, представники релігійних організацій здатні знаходити спільну мову і спільно шукати релігійну відповідь тим викликам, які перестають перед суспільством. Практично всі релігійні організації України, надають допомогу людям, які проживають в зоні АТО або виїхали, це теж певна рука допомоги, яка сприяє консолідації та примиренню.
Журналіст2:Зараз люди частіше звертаються до священників за порадою, за сповіддю? Чи бачите Ви, що зараз у людей з’явилася справжня потреба у церкві?
Роман Небожук: Ми бачимо в сучасній Україні дві тенденції. Коли, з одного боку, на Майдані церкви молилися разом, коли сприяли єдності людей, церкви вселяли в людей надію, додавали сміливості, впевненості в правоті, церкви допомагали людям стояти за справедливість. З іншого боку, церква стає інструментом в руках невидимих систем, які використовують її, щоб сіяти міжнародний, етнічний розбрат, щоб сіяти ненависть до інших людей, щоб сіяти напругу і зневіру в суспільстві. Я не можу сказати однозначно, що все так позитивно.
Особлива роль молитви, церкви для воїнів в зоні АТО. Вони набагато частіше звертаються до Бога, до цінностей. По-друге, це і духовна, і психологічна допомога зцілення. Я слухав на радіо одного воїна, який сказав, що після того, як побував тиждень в донецькому аеропорту, не знає, скільки місяців потрібно, щоб відновити свій нормальний психологічний стан. Кардинал Шенборн, спеціальний посланник Папи, який відвідав минулого тижня Україну, сказав: «Ви маєте обов’язок – захищати Україну, але ви маєте захистити своє серце від того, що там поселиться ненависть». Я думаю, що тут дуже важлива роль церкви.
Юрій Решетніков: Є два таких дуже важливих для мене яскраві приклади, які показують, що потреба релігійної опіки зросла. Декілька місяців тому мені довелося бути на засіданні Ради з питань душпастирської опіки при Міністерстві оборони, на яку прибули представники Генерального штабу і, мабуть, вперше за історію незалежної України звернулися до представників релігійних спільнот з чіткою розкладкою, скільки душпасторів потребують наші Збройні Сили України. Не релігійна спільнота зверталася, як це завжди було, а органи влади звернулися до релігійної спільноти.
І друге. Напередодні нашого ефіру, 12 грудня міністр Полторак підписав наказ про «Положення про душпастирську службу, про капеланство у Збройних Силах України». Зараз ми чекаємо затвердження Міністерством юстиції, але такий наказ вже підписаний.
Практично всі капелани, з якими довелось спілкуватися, говорять про те, що їх функція – не маркування «свій-чужий», не зростання патріотичності, а допомога людям залишитися людьми в тих умовах, в яких вони перебувають.
На Майдані стояли представники різних конфесій. Чи не суперечить це якимсь церковним канонам?
Роман Небожук: Я додам ще один приклад. Коли в Криму почали переслідувати Київський патріархат, мусульмани запросили християн в мечеті, щоб вони могли здійснювати там свої недільні молитви. Скажу вам, нічого нового. Найстрашніші війни, які можуть бути, це ті, які виростають на ґрунті релігійного чи міжетнічного протистояння. Це найжорстокіші конфлікти, які можуть бути. І ми маємо приклади не просто толерантності, а співпраці, взаємоповаги, взаємопошани задля спільного добра. «Краще молоді люди будуть проливати свій піт заради майбутнього, ніж проливати кров в боротьбі за фантоми минулого». Ми, українці, як кажуть, на межі культур та релігій, для нас міжрелігійний діалог та співпраця – це єдиний спосіб виживання. Без цього в України немає майбутнього. Якщо ми почнемо маргіналізувати якусь найменшу спільноту – Україна не відбудеться.
Тетяна: А чи звертаються органи державної влади за допомогою посередництва в діалозі? Чи церква це робить за власною ініціативою?
Роман Небожук: Найкращий подарунок, який може дати держава церкві, – залишити церкву вільною і не використовувати її. Подібно як волонтерський рух.
Юрій Решетніков: У нас справді добра держава, хоча були періоди, коли і церковні ієрархи озвучували ту тезу, яку сказав пан Роман. Але на разі, трохи по-іншому стоїть питання і очевидно, що держава може допомогти. Одним з результатів зустрічі Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій з прем’єр-міністром України та Головою Верховної Ради України, яка відбулася 3 жовтня, було доручення прем’єр-міністра, в якому одним із пунктів стояло доручення Держкомтелерадіо – максимально сприяти релігійним організаціям донесення до суспільства їхньої точки зору на процеси, що відбуваються, донесення позитивного сигналу.
А якщо говорити, чи звертається держава до церкви про допомогу в примиренні, зціленні, то ще в літку Президент України звернувся до церковної спільноти, закликаючи її виступити свого роду посередниками в тому громадянському конфлікті, який ми переживаємо.
Ми дякуємо вам, що ви поділилися результатами діалогу, який сьогодні був проведений. Сподіваємося, цих діалогів буде більше і вони матимуть конструктивне продовження. І це будуть не лише слова чиновників, а конструктивні дії для справжнього порозуміння, про яке ви сказали.
Тетяна: Гостями нашої студії були Роман Небожук – виконавчий директор патріаршої курії УГКЦ, а також експерт у сравах релігії та національностей Юрій Решетніков.
Юрій Решетніков: Користуючись нагодою, хочу всіх привітати з святом Святого Миколая, і побажати нам, щоб ми були помічниками Святого Миколая не тільки в святкові дні, а й у всі інші.
