“Але ніхто до нас так і не вийшов на зв’язок. Ніхто нам не дав відповіді де наш Славик. Інформацію ми маємо тільки зі ЗМІ. Дев’ять діб ми не знаємо, хто і з ким веде ці переговори», – розповідає мати.
«Наша родина вся неспокійна вже де’вяті сутки. Особливо неспокійно стало від того часу, коли ми на екранах телевізора побачили напис, що всі військовополонені України звільнені з полону. Але через деякий час ми не побачили прізвища нашого В’ячеслава», – розповідає тітка В’ячеслава Дем’яненка.
«Я зараз як мати пишаюсь своєю дитиною. Він дотримується клятви, як він сказав: «Мамочко, я буду стоять до останньої краплі крові за свою Батьківщину. Я буду робити так, як навчив мене мій батько. І батько мене підтримає. Синочку, ми на тебе чекаємо дома», – зі сльозами на очах говорить Лідія Дем’яненко, мати В’ячеслава.