Про це йдеться у повідомленні на сайті президента України.
«Дякую за всі зусилля, яких ви доклали для розблокування Мінського процесу задля досягнення миру. Ваш досвід був надважливим і надзвичайно потрібним. Завжди готовий почути вашу пораду в майбутньому», – сказав Володимир Зеленський під час зустрічі з Леонідом Кучмою.
Водночас Кучма зазначив, що за останній рік робота ТКГ була відновлена, значно просунулася та «було здійснено низку важливих кроків, досягнуто важливих домовленостей».
Хто тепер очолить українську делегацію у ТКГ і що взагалі змінює у перемовинах? Ми запитали у представника України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи Сергія Гармаша.
Сергій Гармаш: Офіційно нам не оголошували, хто замінить Леоніда Даниловича, але, думаю, буде логічно, що це буде перший заступник Олексій Резніков, який за весь час моєї роботи в ТКГ в основному і керував роботою нашої делегації, Кучму там я ніколи не бачив.
Що стосується змін, то мені б хотілося бачити реакцію Росії на це. Адже ми знаємо, як чутливо ставиться Росія до питання статусу. Якщо Кучма мав статус президента, Гризлов був головою Держдуми, то зараз, звісно, Гризлову буде незручно, коли його візаві буде рангом нижче. Крім того, він вже встиг декілька разів у негативному ключі висловитися з приводу Резнікова. Тому я думаю, що Гризлов теж захоче звільнитися від цього обов’язку. Чи дадуть йому це зробити, мені важко сказати, але, думаю, що у нього буде таке бажання. Зараз оголошена перерва у роботі ТКГ до 18 серпня, і я вже з нетерпінням чекаю наступного засідання, аби подивитися на реакцію Москви — як вона буде себе поводити за цих обставин.
Чому рішення про залишенням Кучмою цієї посади було очікуваним, ми запитали у керівниці проєктів Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марії Кучеренко.
Марія Кучеренко: Сам Кучма говорив про свій намір залишити делегацію ТКГ. Також про це не так важко було б здогадатися, якщо подивитися на те, що відбувалося у рамках ТКГ діахронічно. Після сумнозвісної «консультативної ради», після підписання «протоколів Єрмака» Кучма не брав участі у засіданнях ТКГ, що дуже дратувало бойовиків, адже вони відкрито писали про це на своїх каналах у повідомленнях, що відсутність Кучми заважає прогресу у Мінську. Тобто вони наполягали на тому, щоб голова делегації був у Мінському процесі, щоб вони могли ухвалити якесь форсоване і антиукраїнське рішення. Але Кучма був відсутній під час таких перемовин, і ми мусимо розуміти, що Леонід Кучма, як би ми до нього не ставилися як до політика, дуже і дуже досвідчений перемовник. Якщо ми подивимося на діахронію процесу, то розбивка «формули Штайнмайєра» на листи – було рішенням Кучми, який намагався уникнути тієї колізії, яка в нас відбулася потім: щоб підписи української делегації не стояли поряд із підписами так званих представників «Л/ДНР». І йому на той момент це вдалося.
І взагалі, якщо ми подивимося на процес трохи ширше, то ми побачимо, що за останній рік Кучма – це був такий голос, який намагався трохи пригальмовувати усі ці непродумані ініціативи, що направлені на досягнення швидкого миру, але миру не в інтересах України.
Варто згадати те, що ми маємо справу з Російською Федерацією. А для них дуже і дуже важливо, щоб перемовник, який буде сидіти навпроти, буде таким політичним важковаговиком. Ми знаємо, що Кучма гарантовано знайомий з Козаком вже давно, і Козак буде рахуватися лише з тією людиною, яка буде йому рівною за досвідом і рівнем знань. І Кучма був такою людиною для Козака. А зараз в цьому процесі лишаються лише люди Єрмака, що не дає мені оптимізму щодо подальшого процесу.
Це рішення Кучми не було одномоментним, до нього його активно штовхали своїми діями, у першу чергу, представники української делегації, які дуже і дуже хотіли форсувати процес. Ми поки що не знаємо, хто буде замість Кучми, але я дуже сподіваюся, що вистачить політичної далекоглядності, щоб призначити людину, яка не буде меншою за вагою і буде сприйматися росіянами, особливо Козаком, як людина, з якою можна вести перемовини, у тому сенсі, що це людина з досвідом, яка може сформулювати власну позицію.
Я б виступала з повернення пана Безсмертного у процес. Я вважаю, що це найкраще, що ставалося з політичною підгрупою ТКГ. Його ідеї дуже реалістичні і були такими завжди. Але це мої ідеалістичні ідеї, які з реальністю мають дуже мало спільного, тому що ми знаємо, що Безсмертного звільнили з його посади дуже некрасиво, і я знаю, що у Офісі президента є певна недовіра до Безсмертного, тому що це людина зі своєю позицією і людина, яка не приховує своїх поглядів на ті недалекоглядні рішення, які вже ухвалювалися.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.