Такий висновок після аналізу голосувань у Раді вподовж останнього місяця зробив Комітет виборців України.
«Упродовж останнього місяця суттєво погіршилися показники голосувань монобільшості. Депутати «Слуги Народу» стали частіше провалювати голосування, не забезпечуючи 226 «за». Так, загалом у березні було прийнято 25 законодавчих актів. Лише за 7 з них проголосувало 226 і більше депутатів «Слуги Народу». Таким чином депутати монобільшості фактично провалили голосування за 70% останніх рішень Ради».
Що відбувається із так званою монобільшістю у парламенті і про що свідчить її голосування? Про це ми поговорили із заступницею директора КВУ Наталею Лінник та науковим директором Фонду Демократичні ініціативи, професором НАУКМА Олексієм Гаранем.
Наталя Лінник: Монобільшість почала сипатися десь ще з кінця 2019 року і це було природньо, адже у фракції «Слуга народу» багато випадкових людей, які потрапили до списку цієї партії. Там було багато представників розрізнених груп інтересів, відповідно, ці групи інтересів почали диктувати свої умови.
Дуже яскраво ми побачили це зараз у березні. Наприклад, при голосуванні за відставку пана Рябошапки знайшлося всього 179 голосів депутатів від «Слуги народу», за звільнення міністра фінансів пана Уманського – 187, а за призначенням Степанова міністром охорони здоров’я всього 195 голосів. Тобто ми бачимо, що зараз голосів «Слуги народу» не вистачає, в той час, як спочатку їх було 250.
Олексій Гарань: На початку діяв «турборежим», потім це уповільнилося і стало ясно, що є різні течії фракції, і це те, про що говорили аналітики ще до того, як почав працювати парламент – що в ньому неминуче буде розповзання цієї монобільшісті. З іншого боку, давайте все таки не будемо говорити, що фракція розколюється, все-таки більшість фракції іде в руслі того, чого прагне Зеленський. Правда, не зовсім зрозуміло, чого він прагне, бо бувають хитання то в один, то в інший бік. Ми побачили, що є група Коломойського, яка не підтримала цей «антиколомойський» закон, але в той же час більшість орієнтується на президента Зеленського.
Проте тепер їм треба ситуативно добирати голоси інших парламентських фракцій, і це добре, адже парламент – це місце для пошуку компромісів, а не для турборежиму. Тому я б сказав, що монобільшість зникає, проте говорити про розкол фракції зарано.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.