Це антиутопія – у доволі аскетичному антуражі, схожому чи на старий радянський стадіон, чи на цирк, де живуть десятеро людей без імен, з номерами від 1 до 10. Живуть вони за невідомо як давно встановленими правилами, невідомо ким виписаними у спеціальній книзі. Усі вклоняються загадковому Нулю, якого з них ніхто не бачив, але якого усі бояться, бо він насилає на них кари, грім та блискавку. Урешті, один з номерів відмовляється жити за цим абсурдним розкладом, і це руйнує усю вкриту цвіллю конструкцію.
До чого все призведе – ми ще не знаємо, в Україні стрічка запланована на осінь. Однак, як сприйняли фільм «Номери» примхливі поціновувачі на Берлінале, – мали змогу дізнатися. У нашій студії була продюсерка фільму «Номери» Анна Паленчук.
Анна Паленчук: Нашу стрічку запросили ще влітку, коли Олег перебував у колонії в Росії. Ми всі розуміли, що якось не дуже комільфо претендувати на місце у конкурсі для того, щоб змагатися за приз. Адже, якщо режисер в такій ситуації, це, можливо, виглядало б як спекулювання. Тобто ми відмовилися від конкурсних показів і мали щастя погодитися на Берлінале Спешл – це дуже престижна програма Берлінського кінофестивалю. Це покази у дуже культових кіномісцях Берліну, де збирається дуже вишукана кінопубліка з усього світу. І ми мали там декілька показів. Усі вони відбулися із аншлагами і тривалими оваціями. Наприклад, 21 лютого, коли вже був прем’єрний показ в рамках Берлінського кінофестивалю, не було жодного вільного місця у залі на 800 місць. Аудиторія дуже класно прийняла наш фільм.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.