Фото: Тарас Кремінь /Facebook
Говорили з Уповноваженим із захисту державної мови Тарасом Кременем.
Тарас Кремінь: Мені дивно спостерігати, що в окремих сферах суспільного життя у нас зберігається «совкова кастовість». Це стосується не тільки спорту, освіти, місцевого самоврядування. А й окремих сфер, стосовно яких застосування мовного закону поширювалося, але недостатньо. Коли я вперше почав говорити про те, що питання мовної дипломатії осіб, які представляють інтереси України за її межами, важливе, дехто говорив, що Уповноважений нав’язує державну мову. Коли я зустрічався із президентом Української асоціації футболу Андрієм Павелком, розмовляв з Андрієм Шевченком, говорив наскільки важливо дотримуватися мовного законодавства, мовної культури, інформаційної гігієни, коментувати речі, які б консолідували українське суспільство. Українська мова є фактором єднання українців. Не всі спортсмени та спортсменки поділяють таку позицію. Останні події дозволяють говорити про те, що Міністерству молоді та спорту є над чим працювати.
Тетяна Трощинська: Окрім мовного питання, є ще історія з українською легкоатлеткою Ярославою Магучіх, її фото з російською спортсменкою. Із одного боку був булінг, з іншого — люди писали, що спорт — поза політикою. Останній аргумент застосовують у різних сферах і використовують одним із перших у таких ситуаціях.
Тарас Кремінь: Я не уявляю собі жодного братання між народами, які продовжують війну, або мають непрості військово-політичні або геополітичні стосунки. Для мене дивне публічне братання між спортсменами чи спортсменками країн, між якими іде кровопролитна війна. Не мені давати оцінку військовослужбовиці Ярославі Магучіх, яка перебуває у складі спортклубу Міністерства оборони України. Для цього є її безпосереднє військове керівництво.
Мені прикро, що ця історія стала приводом для політичних інсинуацій. Має бути публічна офіційна заява спортсменки, її клубу й міністра молоді та спорту. Сподіваюся, що цей інцидент — це Рубікон, який наші спортсмени мають перейти.
Тетяна Трощинська: Українські футболісти часто не дають українською мовою післяматчеві коментарі. Бо «спорт — поза політикою», або «забули», або «вдома говорять, але це не та мова». Що можна відповідати на ці аргументи?
Тарас Кремінь: Якщо не знаєте, як вчинити, дійте за законом. На прикладі останньої Олімпіади подивіться, як вчинив народний депутат України, єдиний олімпійський чемпіон від нашої збірної Жан Беленюк. Попри походження, політичні, ідеологічні та інші принципи, дав пресконференцію українською мовою. Він є депутатом, а також людиною, на яку рівняються у професійному спорті. Не треба вигадувати велосипед: ви з кимось дружите, знайомі, або помилилися і були під впливом емоцій. Це неприйнятно, тому що представляючи інтереси країни за кордоном, треба бути відповідальним за свою поведінку, позиціювання. Спорт не може бути поза політикою. Я прихильник того, щоб кожен спортсмен, перемагаючи на змаганнях, переборював і свої індивідуальні недоліки. Я маю тритомник «Олімпійці розмовляють англійською». Це видання було надруковане на замовлення НОК до Олімпіади в Токіо. Але я не бачив жодного розмовника «Олімпійці розмовляють українською». Також не бачив жодного документа, який визначає поняття спортивної дипломатії.
Питанню мови завжди надавали політичних ознак. Я не хотів би щоб ми говорили про застосування мовного законодавства виключно як політичного фактору. Це питання світоглядне, ідеологічне. Це питання самоповаги та гідності.
Коли ми сьогодні маємо Закон про мову, бачимо непоодинокі приклади його порушень. Це стосується й спорту, й окремих депутатів та телеканалів. Думаю, з часом усе зміниться, але про це треба говорити, працювати над цим.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS