Путін зробив стратегічну помилку, забравши наші території, замість того, щоб подарувати якісь частини РФ — Микола Рябчук
Громадяни та громадянки України ностальгують за СРСР найменше за всі роки соціологічних спостережень. Як змінюється Україна?
Розмова з письменником-публіцистом, почесним президентом Українського ПЕН-клубу Миколою Рябчуком.
Микола Рябчук: Тих, хто ностальгує за СРСР, взагалі не мало б бути навіть на початку незалежності. Тоді ми б мали іншу країну. Зміни можна побачити у тривалій часовій перспективі. Наш розвиток зигзагоподібний. За 30 років і при всіх негараздах ми отримали іншу країну, інше суспільство.
У 1992 році я вважав, що через несприятливі умови у нас нема національного самоусвідомлення. Тоді мені здавалося, якщо нема вже СРСР, комунізму, відбудеться «наздоганяння», зрівнювання двох історичних частин. Пізніше мені довелося переглянути свої переконання. Я дійшов висновку, що є два проєкти: європейської України й «постсовєцької», східнослов’янської. Ці два проєкти корелюють з певними регіонами, частинами населеннями. Це не територіальні, це ідеологічні проєкти. Є європейська, євроатлантична Україна та «неосовєцька», євразійська, яка зовсім і не Україна — Малоросія, швидше.
Ми вже перейшли «точку неповернення». Принаймні, якщо нам Путін не подарує ще що-небудь на додачу: Кубань, Воронежчину і так далі. Тоді я думаю, що усе буде гаразд.
- Він зробив стратегічну помилку, забравши наші території, замість того, щоб подарувати якісь частини РФ. Тоді б «Партія регіонів» мала б абсолютну конституційну більшість, могла б ще 100 років керувати цією країною.
Цього не сталося. Трапилося інше негативне, але це вдасться розв’язати з часом. Українці та українки мають інстинкт свободи. Тому демократія для них є цінністю. Це їх відрізняє. Ми мали дискусії з приводу тієї дурнуватої путінської статті про «один народ», а там нема про що дискутувати. Усі апеляції до «скрєп», релігії, мови та історії не мають значення у сучасному світі. Нинішні нації будуються на іншому — політичних цінностях. У нас інша політична культура.
- Політично ми зовсім інші: пошана до людської гідності кардинально відрізняє Україну від Росії.
Якщо Україна досі не розпалася, попри усі випробування, значить, формула політичної нації працює. У 2014 році цю країну врятували люди, громадяни. Відстояли, бо вважали незалежність, демократію цінністю. Не було тоді армії, поліції, СБУ. Не було апарату, був колапс держвлади.
- Ми не маємо поки що великих ресурсів, бідніші від інших. Але Україна — це вільна країна. Ми маємо вибори, можемо її міняти.
Очевидно, що бракує правової держави. Про це треба говорити.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS