Росія і Туреччина хочуть перемогти один одного в Сирії, але уникають прямих зіткнень — Данилов

Про те, що відбувається і які можуть бути варіанти розвитку подій, ми запитали в заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова.

Сергій Данилов: Спочатку року відбувався наступ на останній осередок опозиції — це західна частина провінції Алеппо, вся провінція Ідліб, частина провінції Хамма — сил Асада за підтримки російської авіації та іранських збройних формувань на землі. Вони досягли певного успіху, розблокували стратегічну дорогу на Алеппо, яка зв’язує Дамаск із цим другим за важливістю містом. І все йшло до того, що останній осередок опозиції впаде і та війна, яка тривала з 2011 року, буде вирішена.

Туреччина останніми тижнями значно посилила свою військову присутність в Ідлібі на тих постах спостереження, які були узгоджені в Астані з російською та турецькою делегаціями.

І трапилося те, що завжди трапляється, коли є велика концентрація збройних формувань різних країн, які перебувають у протиборчих таборах: росіяни накрили вогнем турецьку колонну, яка йшла до одного з таких спостережних пунктів, унаслідок чого загинуло достатньо багато турецьких військовослужбовців. Ситуація опинилася на грані більш масштабного протистояння сторін.

Путін не даремно здійснив цю атаку на турецьких військових, тому що він розуміє, що прірва між Анкарою і Вашингтоном достатньо велика, деякі оглядачі навіть пишуть про те, що Туреччина ізольована. Це робить її жертвою «Путінських планів», який може порушувати свої домовленості з Ердоганом і вести свою гру. Це, до речі, урок нам всім, в незалежності від того, як ми оцінюємо тих чи інших політиків США. Якщо ти протистоїш великому злу, ти мусиш бути [разом] із великою іншою країною.

Але в Росії з Туреччиною різнобічні і важливі для сторін економічні і військові напрямки співробітництва. Туреччина критично залежить від російських ринків. Якщо ми почитаємо перше повідомлення турецького офіційного інформаційного агентства «Анадолу», то там написано, що відповідальність несе режим Асада. Також, якщо ми будемо читати перших осіб, то побачимо, що і Туреччина, і Росія залишають люфт для перемовин. У них така дружба — з ножем за спиною, і вони дуже хочуть перемогти в цій війні один одного, але щоразу зупиняються, коли це може перерости в пряме зіткнення. Із високою ймовірністю, так буде і цього разу.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.