фото Укрінформу
Тетяна Печончик: Ми успадкували з радянських часів систему реєстрації місця проживання. Вона була методом закріпачення людини, яка не могла поїхати в інше місто, влаштуватися на роботу без прописки.
За час незалежності України, інститут реєстрації місця проживання змінився. Але залишився ключовий принцип — людина може зареєструватися у житлі, яке їй не належить, лише із дозволу власника. Досі майже сім мільйонів людей в Україні живуть не за місцем офіційної реєстрації. Зараз парламент розглядає законопроєкт про цифровізацію прописки. Його розробили Міністерство цифрової трансформації та Державна міграційна служба. Цей законопроєкт має спростити отримання прописки, зробити її доступною у додатку «Дія».
Для згаданих семи мільйонів людей, які живуть не за пропискою, нічого не зміниться. Вони не зможуть зареєструвати своє фактичне місце проживання. Утім проєкт спростить саму процедуру прописки — не потрібно буде йти у ЦНАП. Все можна буде зробити онлайн у «Дії». Зі списку документів, необхідних для реєстрації місця проживання, прибрали військовий квиток.
Це диджиталізація, але це не реформа. Ми бачимо, що замість того, щоб розв’язати проблему системно, створити просту модель реєстрації місця проживання і для власників житла, і для орендарів, держава шукає складні рішення в окремих сферах, відокремлюючи їх від прописки, яка вже давно не дає жодних даних про те, хто і де живе.
Повністю програму слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS