Говорили з журналісткою Оленою Савчук.
Олена Савчук: Ці табори є офіційно закладами закритого типу для біженців. Там є жінки та діти, а також чоловіки. Усі вони потрапили туди із раніше окупованих «Ісламською державою» територій. Установи знаходяться на території «Сирійського Курдистану». Це самопроголошене, відокремлене утворення. Яке виникло у період війни у Сирії.
У таборах, де є жінки та діти, — громадяни понад 80 країн. Різні джерела дають різну інформацію щодо кількості українок, які живуть у цих установах.
Питання, чому ми не можемо їх звідти забрати — відкрите. Це може вирішити «Сирійський Курдистан». Оскільки ця територія не визнана, це не держава, ми не маємо з ними дипломатичних стосунків. Ми не можемо вести перемовини на офіційному рівні з «Сирійським Курдистаном». Усе відбувається через особисті знайомства, домовленості вдається забирати звідти по трохи ці родини.
Олена Савчук: Це страшне місце. Там живе маже 62 тисячі людей. Табір давній, розрахований на кількість людей у 6 разів меншу.
Там нема проточної води, каналізації, електрики, опалення. Люди весь рік живуть у наметах. Це пустеля. Нема нормальної їжі та медичного догляду. Були ситуації, коли люди помирали через те, що не отримали вчасно стоматологічну допомогу.
Справа зрушила з місця. Репатріаційні заходи готувалися ще у 2019 році. Цьогоріч була перша репатріація, 2 родини повернули. Це великий крок назустріч людяності. Наші перемовники намагаються визволити своїх громадян, нічого не пропонуючи на заміну. Бо вони нічого не можуть запропонувати.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту