Катерина Лещенко: Під час першого знайомства, представлення, я зрозуміла — діти завжди залишаються дітьми. Для них немає діагнозів, вони бачать інших дітей теж дітьми. Так, були якісь погляди цікавості, був подив в очах, були запитання «А чому цей хлопчик на візочку?» Ми спостерігали, що нормотипові діти, звичайні діти, було видно що вони трошечки соромились, десь якась була скутість. Але вже на наступний день все було по-іншому, і не було приводу говорити, що якась група дітей не сприйняла іншу.

Світлана Рудюк: Ми вирішили, що цей проєкт має об’єднати не лише дві галузі — інклюзію та кінематограф, а ще й різних діток — з особливими освітніми потребами і нормотипові, їх так називають. Також ми продумали, що це буде поєднання п’яти різних видів занять. У результаті в нас вийшло більше результатів, аніж ми сподівались — це фільм, мультфільм, який зробили самі діти, програма воркшопу. Методичний посібник, в якому ця програма викладена, зараз направлений в Міністерство освіти на розгляд, щоб наші напрацювання використовували і інші інклюзивні центри.

Зйомки тривали 15 днів, стільки, скільки тривав і воркшоп. Фільм триває 55 хвилин, весь процес, який ми фільмували, розповідає про те, як дітки йшли до результату, до створення мультфільму. Вони записували звуки, розробляли сценарії, робили анімацію, робили декорації. Усе це дало результат — мультфільм, який вони створили.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS