Свого часу нинішній народний депутат від партії «Опозиційна платформа – «За життя» був адвокатом поета Василя Стуса.
Про це рішення Дарницького райсуду поговорили із самим автором — журналістом та істориком Вахтангом Кіпіані.
Вахтанг Кіпіані: Для мене цей процес був абсурдним з самого початку. Є історичні питання, наприклад, ким був Василь Стус або ким був його адвокат чи прокурор? На ці питання треба дати відповідь, тоді ми зможемо відповісти, де народилася українська держава – чи в надрах УРСР, чи в якихось інших середовищах.
Ми бачимо, як чинний політик подає в суд на книжку, яка описує його діяльність 40 років тому, задовго до його кар’єри, коли він був маленькою людиною, і вчинив, як вчинив. Немає ніякого геройства просто бути добрим адвокатом, немає ніякого не геройства у тому, щоб боятися КДБ і програти двобій з системою.
Медведчук мав 30 років для того, щоб сформувати своє ставлення до того, ким для нього є Стус і яким був цей процес. Він всі ці роки шкірить зуби й каже, що для нього ця тема нецікава, хоча регулярно подає в суд на людей, яким ця тема цікава. Відбувається війна майбутнього з минулим, і, як не дивно, Василь Стус – це майбутнє, а Віктор Медведчук – це минуле. І цього конфлікту не уникнути.
У суді йшлося не тільки про книжку, адвокат Медведчука регулярно нападав на мертвого поета. Це було настільки огидно, що, я думаю, для багатьох людей це стало моментом істини, бо в тому і є суть процесу.
На презентаціях книги мене часто питають про фігуру Медведчука у цьому процесі. Я завжди говорив, що буду у чомусь його адвокатом. Він тоді був маленькою нікчемною фігурою, він нічого не визначав. Рішення засудити Стуса приймалося у Москві, відповідно, у залі суду ні від судді, ні від прокурора, ні тим більше від адвоката нічого не залежало. Залежало – бути людьми.
Були адвокати у Радянському Союзі, які були професіоналами й гідними громадянами, які боролися за свого клієнта. Чи їм за це давали премії? Ні. Вони просто робили свою роботу. А Медведчук погано виконував свою роботу, тому що він не використав наявні у радянського адвоката інструменти, фактично залишивши свого клієнта беззахисним.
І навіть адвокат Медведчука на апеляції говорив про те, що Стус не хотів, щоб його захищали. Уявіть, що це за адвокат, клієнт якого говорить, що не довіряє йому, намагається захистити себе сам. У такому випадку порядний адвокат має просто подати у відставку. Адже, не маючи жодного контакту з людиною, він не зможе його захистити. А Медведчук відбув справу до самого кінця. І в кінці, коли він міг сказати суду, що Стус не мав намірів підважити радянську владу, він сказав: «Кваліфікація дій мого клієнта є вірною». Тобто він солідаризувався з обвинуваченням.
Історія про це і складає суть суперечки. Насправді в мене немає конфлікту з Медведчуком, я його ніколи не бачив. Він для мене огидна фігура у політичному сенсі, але я не пишу про його сьогоднішнє, я пишу про те, що навіть тоді він 26-річний був провайдером московських інтересів.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS