Говорили з Оленою Луньовою, адвокаційною менеджеркою Центру прав людини ZMINA.
Олена Луньова: Закон «Про створення вільної економічної зони «Крим» був прийнятий через бажання зберегти бізнес у Криму. Бізнесова частина закону — це одна історія, а інша — це те, яким чином намагання врегулювати бізнесову частину вплинуло на фізичних осіб, звичайних кримчан. Закон встановлював банківські обмеження, тому для користування банківськими рахунками мешканці окупованої території Криму прирівнювались до нерезидентів. Це означало, що мешканці окупованих територій не могли фактично відкрити рахунки. Пізніше було додано довідку переселенця як такий документ, який підтверджує нібито місце проживання на непідконтрольній території. Тобто людина, яка має кримську реєстрацію і не має довідки переселенця фактично була обмежена в користуванні банківськими послугами. Нерезиденти по різних правочинах сплачують більше податків — наприклад, спадщина, податки на подарунки.
Другим наслідком була митна зона, встановлення митниці на адміністративному кордоні з тимчасово окупованою територією Криму. Митна зона це і правила перетину, і список того, що можна провозити такий самий, як і через державний кордон. Це норма Митного кодексу. Там є фактично вичерпний перелік речей, які можна провозити. Якщо ти хотів вивезти або ввезти щось, чого нема в цьому переліку, то скоріш за все тобі це заборонять. Із цим була велика проблема — це дуже принизливо, коли тебе примушують залишати речі чи викидати їх біля адміністративного кордону, бо цих речей немає в списку тих, які можна провозити. Ми сподіваємось, що Мінреінтеграції буде визначати перелік заборонених та обмежених для провезення речей, тим самим ми знімемо питання стосовно фактично вичерпного переліку речей, які можна провозити. Переліку не буде, буде перелік забороненого чи обмеженого.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS